Вигнання в рай (СИ)

- Аякже, - вже веселше вдповла вона, - я з великою радстю поговорю з тобою про це, - просто, вдверто й щиро, як завжди вдповла вона.

- Н, звичайно, я задумувався над стосунками з Богом ранше, читав книги, все таке нше, але щоб отак глибоко й вдверто вдчути себе частиною Божого задуму, це вдбулося все ж псля Афганстану, як це не звучить дивно, завдяки Афганстану. А взагал, в мому житт було деклька таких, можна сказати, поворотних моментв, як ршуче змнювали, врнше поглиблювали свторозумння, розширюючи водночас життв видноколи показуючи нов життв шляхи. Це, по-перше, - Сергй невльно замислився, - як я вже казав, Афганстан, який зробив мене християнином, потм проголошення Украни незалежною державою, яке зробило мене вдвертим укранцем, тод проголошення Кивського Патрархату, яке зробило мене християнином укранським, нарешт, сумнозвсне водночас велично-незабутн поховання Патрарха Володимира, яке зробило мене православним укранцем незворотно, кнцево, на вки вкв. Звичайно, тоб може здатися, що я якось пасивно, безвльно слдував за всма цими подями, спонукуваний ззовн до внутршнх переворотв. Втм, не вдкидаючи зовншнх спонук, я все ж з вдповдальнстю й без сумнву можу сказати, що все це вдбувалося так, нби мо внутршн, найглибш мр й над виливалися назовн втлювалися в життя в цих вкопомних подях, так, наче Бог чув мо сподвання виконував х, а може це я просто вдчував божественну нагальнсть цих перетворень. Як би там не було, але в тому, що вс ц под були кроками невдворотного поступу втлення Божого задуму щодо Украни не може бути жодного сумнву. Як би там не було, - додав вн ршуче.

- Так, звичайно, - оч засяяли глибоким внутршнм натхненням, - я тебе прекрасно розумю. Адже подбн до описаних тобою почуття переживали щодо вдзначених тобою подй, хоча, - вона трохи знчено задумалась, - хоча, зрозумло, щодо Афганстану я не можу сказати, а щодо всього ншого, названого тобою, то просто впевнена, що подбн до твох почуття, мр та над переживала переважна бльшсть укранського народу, в тому числ, звичайно, ми з татом як все наше село, район так дал. Просто, можливо, наприклад, ми з татом були трохи бльше приготован до саме такого перебгу подй, дещо сильнше бажали саме такого перебгу подй, бо вдома нам сторя нашого священицького роду сяга дуже далекого минулого, принаймн нам точно вдомо, що наш далек пращури, Князенки, православн священики, боролися з польськими утисками ще за часв Реч Посполито, наснажен полум"яним словом вана Вишенського, потм брали безпосередню участь у Хмельниччин; дал боролися з можливою передачею Кивсько Митропол пд владу Московського Патрархату, коли ж ця згубна для Укранського православ"я передача все ж вдбулася всупереч канонам Церкви бажанню прихожан, Князенки робили все можливе, щоб в тих умовах зберегти сворднсть укранського православ"я, за що й були переслдуван мперським режимом Священним Синодом; пд час же проголошення Укрансько Народно Республки священики з роду Князенкв були першими серед нцаторв проголошення Автокефал, через що першими ж псля радянсько окупац отримували в потилицю чекстськ, енкаведистськ та кадебстськ кул, оскльки, як за часв Хмельниччини, не лише словом, а й длом боролися за вру й Украну, хоробро вдстоюючи право свого народу на снування ще й в лавах як Арм УНР, так Укрансько Повстансько Арм. Так що, й Укранська Незалежнсть, Кивський Патрархат були для нас вже не стльки нежданими подарунками дол, як довгоочкуваним справдженням наших вковчних мрй боротьби.

- Тепер мен зрозумло, - промовив Сергй, захоплений високою натхненнстю Оксаниного обличчя, - чому твй батько, Михайло Архипович Князенко, прихавши до Кива умовляти мене зайнятися розписом вашого храму, перш за все повдомив, що ваша парафя належить до Кивського Патрархату - треба було бачити при цьому його горде й натхненне обличчя.

- Звичайно, адже в нашому роду про це мряли з дда-прадда, а втлити цю велику мрю випало нам. То як же тут не радти. Тут мимовол будеш гордим натхненним, - вона сидла на лав гордо виструнчившись, неначе пдносячи сво слова якнайвище, на суд самого Бога. Й при цьому деклька локонв русявого волосся, що вибилося з-пд хустки, хвилююче трпотло на легенькому втерц, що надавало двчин якогось зворушливого водночас романтично-пднесеного вигляду.