Вигнання в рай (СИ)

Але ж, свтлини - це лише свтлини, й побачивши храм на власн оч, Сергй з новою силою вдчув свою мету, зовсм в ншому свтл усвдомивши вже намчен шляхи втлення свого задуму. Але ж знов, все це не могло бути няк спвставним, - н свтлини, н сам посталий перед Сергм храм, няк не могли бути порвняними з тим впливом, який справили на нього враження вд вчорашнього сплкування, яке знов таки наснажило Сергв задум зовсм новими перспективами, наче прорвавши якусь пелену, вдкривши йому нов простори, нов ракурси, зовсм нов можливост. Це було неначе вибухом першотворення, тим саме початком втлення божественного задуму свтобудови, який, втм, був одночасно його досконалим завершенням - але це було втлення свтобудови саме таке, яке було дане Богом кожному народу свом, для Сергя це, звичайно, було втлення укранське: вд першопочаткв трипльських розписв та орнаментв через античн скфо-сарматськ набутки, що стали органчним пдрунтям для розвитку величност Киво-Русько доби, яка сприйнявши вплив Взантйського християнства, переплавила його в глибинах праукрансько свордност, породивши рдну, н з чим не зрвнянну, модерну укранську нацю, в культур яко, як у завершенн втлення божественного свтотворення, так вдчутно проглядали першопочатки - так у модернстських потягах Архипенка вдчутно проглядають трипльськ витоки. Як повно, як сильно, як довершено вдчув Сергй зараз красу майбутнього розпису храму.

Так, це буде втлення його давньо дино мр - залишити псля себе такий витвр, який став би справд вхою в стор мистецтва, який унаочнив би вс найпотамнш осягнення художника, що його створив. Подивившись на цей твр, кожен мав би усвдомити, що нема нкого на неб, окрм Бога, Украна - один з неповторних ликв Його. Як сталлю наливаються м"язи смливця перед кидком у бй, так все Сергве ство переповнилося упевненстю, що зараз вн нарешт здатен здйснити цю свою величну мрю. Вс його дотепершн духовн осяяння налилися, наче плоттю ври, мццю й силою упевненост.

Так, вн нарешт здйснить свою мрю. Адже ж його мря була такою свтлою, чистою й прозорою, як оця травнева ранкова заграва, його мря була такою свтлою й чистою, як Оксана. Бог не дозволить, щоб ця його мря залишилась нездйсненою, адже стльки прекрасних мрй задумв укранських провсникв залишилось нездйсненими, коли вс ще юн й багатообцяюч укранськ мр разом з молодими плодовитими укранськими генями, що виношували ц мр, було так по-варварськи безжально поглинуто пекельною кривавою мперю, з-пд задушливих уламкв яко Украна щойно ледь-ледь виборсуться, титанчними зусиллями залишкв сво недобито вчно душ намагаючись вичавити смердюч мертвотн останки сатанинських злодянь, головний творець яких все ще стояв втленим у мармур й бронз долом в серц кожного укранського мста, вказуючи простягнутою вдалину рукою шлях до свтлого пекельного майбутнього - слуга тьми, прах якого й по сьогодн залишався непохованим, неупоконим в земл, так наче його рдна земля не хоче прийняти його останки, жахаючись того, що сама ж виплодила цього пекельного виродка, так наче над ним здйснються вдоме прокляття: "Щоб тебе й земля не прийняла" - на кожному його п"дестал золотими лтерами було вибито, неначе випечено, партйний псевдонм Сатани "ЛЕНН". скльки ще заблудлих душ безвльно борсаться в стях цього жахливого минулого, заглянути в яке - все одно що занурити душу в морок безнад. Так, Сергй зможе, нарешт, втлити свою мрю - як щиро, вдверто й переконливо покаже вн всм, особливо ж цим заблудлим душам перевагу свту Божого над царством тьми, покаже, що жити любов"ю й примиренням спокйнше, легше, примнше, ба навть, якщо вже наш час вимага саме такого ужиткового визначення, вигднше й кориснше, анж жити ненавистю й ворожнечею.

6.

Наснажений вибуховим натхненням до негайного початку роботи над розписом храму, Сергй метнувся до хати Горпини Степанвни, гарячково намагаючись на ходу притишити розбурхану повнь ц бентежно наснаги, щоб вона не передалася рухам тла, бо вн боявся в таке рання розбудити Горпину Степанвну, коли забиратиме свою валзу з нструментами. Але зайшовши в двр, вн побачив господиню вже за роботою - вона порала курей.

- О, - здивовано вигукнула Горпина Степанвна, побачивши Сергя, - а я думала, що ти ще спиш, та так тихо пройшла повз твою кмнату навшпиньки, та ще й двер причинила, щоб тебе не розбудити. А ти ось, на тоб, мабуть, уже в Днпр скупався, волосся он мокре. А чи не рано ще купатися в травн, ранки ж ще прохолодн, не застудився б.

- Та н, бабуню, - заспоков Сергй, - я не застуджуся, я взагал то й зимою в ополонц купаюсь, нчого.

- А-а-а, це ти, значить той, як його, - замислилася бабуся, - кит?

- Морж, - поправив , посмхнувшись Сергй.

- Так, так, морж. Авжеж морж. От стара дурепа, - вилаяла себе бабуся. - А ти молодець. морж, всташ рано. А хто рано вста, тому й Бог да.