Вигнання в рай (СИ)

- Я вас теж прекрасно розумю, - щиросердно вдгукнувся Сергй, - адже я, як тоб вже, мабуть, стало ясно, теж прихильник Кивського Патрархату, сприйняв його проголошення з великою радстю, хоча й шов до цього не з дда-прадда, а вдчув у соб цю патротичну жилу зовсм недавно, уже в свдомому вц, видобувшись з радянського й росйського мперського мороку. Як би це тоб пояснити... - йому так хотлося донести до свдомост сво справжн найпотамнш почуття. - Спершу я прийшов до Бога, а вже згодом, через усвдомлення божественних одкровень щодо окремих людей, х гуртування в спльноти, взагал щодо людства, зрозумв усю несправедливсть, неприроднсть становища мого рдного народу, вдчув себе невд"мною часткою мого несправедливо скривдженого народу, вдчув божественний задум щодо Украни. Украна Бог - ц два поняття злилися для мене в одне цле, адже Бог мг явитися укранцям лише в образ Украни, як для врев Бог явився в образ зралю, а для росян в - образ Рос. Не сну бо някого абстрактного просто Бога, як не сну якось абстрактно просто матер, а сну насправд лише одна дина, поступово старюча, рдна тоб мати - все бльше й бльше похилого вку жнка з неповторними й незрвнянними очима, посмшкою, зморшками, як одного дня вдйдуть в небуття, але для тебе залишаться незабутнми й живими на вки вкв. Адже, просто Бог просто мати - це лише слова, просто слова, мертв букви, а жив лише та свята жнка, яка породила тебе в муках, жива лише та свята Батьквщина, яка породила в муках твй рдний народ, живий лише той Бог, що втлений в одному з сво ликв-народв. Нам Бог явився в образ Украни, щоб уповн вдчути себе синами Божими, ми повинн вдчути себе укранцями; лише повнстю ставши самими собою, ми зможемо зрозумти нших.

- Як гарно ти говориш, - прекрасн оч Оксани прикипли до Сергвого обличчя. - Ти казав учора, що тоб дуже подобаться, як говорить мй тато, а сам ти говориш не грше.

- Та просто тема така, що слова сам собою говоряться.

- От, от, так говорить тато. А ще ти питав у мого тата, чи вн бува не пише, тепер я хотла б спитати тебе, чи бува ти сам не пишеш не тльки пензлем, а ще й пером?

- Та чесно кажучи, - няково промовив Сергй, - такий грх, бува виливаю сво почуття й думки не лише пензлем на полотно, а й пером на папр. А як ти вгадала?

- Можу сказати лише одне - я, взагал то, за освтою флолог.

- Ти флолог? - здивовано спитав Сергй.

- Так, флолог. А чому це тебе так диву?

- Просто якось, не знаю, - вн хотв було згадати про чернецтво, але чомусь не захотв зараз торкатися ц теми. - Можливо, я просто поки що не думав про твою професю взагал.

- Я закнчила флологчний факультет Кивського унверситету, до реч, з вдзнакою. Так що з твох, вельми в лтературному сенс прикметних, промов можна зробити висновок про те, що ти або просто дуже начитана людини, або дуже начитана та ще й талановита людина, яка й сама здатна творити на лтературнй нив. В якй же постас лтература ма щастя приймати тво послуги - проза, поезя?

- Звичайно, поезя, - ззнався Сергй, - в якй же ще постас в лтератур найзручнше виявити себе художнику. Проза - занадто, вибачаюсь, як це у вас флологв називаться, тавтологю, занадто прозачно для художника.

- Даремно ти так гадаш, проза нод бува справжньою поезю, навть бльше поезю, анж деяк врш, принаймн мен це часто зустрчалось, - Оксана заохотливо подивилась. - А чи можна було б почути твою поезю?

- Звичайно ж можна, але, - Сергй подивився на небо, де сонце вже стояло досить високо, - коли ми починали з тобою розмову, сонце було якраз над горизонтом ховалося за храмом, а зараз, дивись, вже досить високо - так можна до вечора проговорити. А я, взагал то, прийшов сюди працювати.

- Працювати - значить малювати, а поезя значить так - розвага? Впзнаю ниншню зверхнсть до поез.

- Та н, ти мене не зрозумла...

- Та це я знову пожартувала, на сьогодн вже аж забагато жартв. А час дйсно пролетв непомтно, мен, до реч вже теж пора. А поезю твою я все ж таки сподваюсь почути.

- Обов"язково! При першй-лпшй нагод. Мен ось треба б до твого тата навдатись, виршити питання щодо матералв для тинькування перед розписом. Для початку в мене запас, але невеликий, а надал треба буде ще багато. Та й познайомитися б треба докладнше з вашим веселим селом Веселим, сподваюсь, ти не вдмовишся стати для мене гдом показати мен село, розказати...

- з задоволенням, при першй-лпшй нагод. А зараз дйсно вже час мен повертатися додому. Справи, - вона потихеньку встала з лави пшла, кивнувши на прощання головою, бльше не повертаючись.