Вигнання в рай (СИ)

- А що ж Семен Павлович? Семен Павлович всм серцем хотв би зарадити горю, та не в його це було влад, - задумалася баба Галя. - Семен взагал то був повна протилежнсть свого рдного брата вана. З самого дитинства Семен був слухняною, роботящою дитиною. батькам в усьому допомагав, школу з золотою медаллю закнчив, в нститут вдразу ж псля школи поступив, ще поки в нститут навчався, то вже тод й грош непоган почав заробляти. А як тльки нститут закнчив, то вдразу ж в нас тут у район, хоч невеликим якимось, а все ж начальником улаштувався в райком парт, у нас тод ще райкоми парт були. А допомг йому один великий обласний начальник з обкому парт, з донькою цього обласного начальника Семен ще з нституту зустрчався, а тод з нею ж одружився. Так що Семен вдразу на ноги крпко в житт став. Так пшов вдразу вгору: якийсь там час в район пробув - та й в область невдовз на нове мсце, на пдвищення пшов, вн би й дал пшов би та й пшов, мабуть би скоро аж до само Москви по партйнй лн дйшов, так не стало раптом н партйно лн, н само парт, н Радянського Союзу, Москва вже нам - не указ. Та нчого, нема Москви, зате тепер Кив - Семен вдразу за Кив зачепився, як вс партйн начальники, вони ж навть з крсел свох не попересдали, тльки таблички на кабнетах помняли, та все народне добро соб по кишенях розгребли. То й Семен, не останнй же дурень, соб, що тльки змг прихопив з народного добра - фабрики у нього, й заводи от, як х, банки, що ото грош там крутять, одне слово став наш Семен Павлович пан на всю губу. Щоправда, допомага таки вн непогано всм, хто до нього за допомогою звернеться, не шкоду н на що грошей, та й людина вн, не буду брати грха на душу, непогана, гарна вн людина, добра, щира, носа н перед ким не задира, завжди й привтаться з кожним, вислуха, й допоможе - гарна вн людина, грх жалтися.

- А от ви, бабуню, сказали, що Семен Павлович, одружений був, здаться з дочкою якого начальника?

- А так, так, аякже, одружився Семен тод, а батько його дружини був тод великим обласним начальником помагав свому зятев дуже сильно: в райком парт Семен на ноги мцно став завдяки свому тестев, а потм в область перебрався теж з його допомогою. Тод ж бо вс так просувались: там син, кум, сват, брат - вс одне одного тягли, сунули, пдпихали, як кажуть, рука руку ми, от Семена ж сват просував, бо без цього тод няк не можна було в люди пробитися, та воно й зараз те ж саме, хоча тепер ще можна за грош купити яке завгодно тепленьке прибуткове мсце.

- А дружина Семена Павловича як? Я щось не бачив вчора в дом Федорчука. Вони що, окремо живуть, чи може вона просто не захотла сюди хати?

- Дружина? - бабуся трохи задумалась. - Людмилою звали. Розлучилися вони.

- Давно розлучились? чому ж?

- Та хто ж його зна чому. Чужа душа - суцльна темрява. А вигляда так, що одружувався з нею Семен, звичайно що, не без кохання, звичайно, подобались вони одне одному. Ясна рч. Але, - бабуня скрушно похитала головою. - Кохання коханням, але, як би то не було, Семен таки син простих батькв, що батько в нього, що мати звичайнсньк роботяги з порепаними мозолястими руками, а Людмила - донька великого обласного начальника, саме завдяки якому, а значить завдяки Людмил, Семен просувався по служб. Так от Людмила й вдчувала себе пупом земл, главою см", командувала Семеном, вимагала вд нього, щоб вн забезпечував всм найкращим, виконував вс забаганки, комизитися почала, а потм пдпивати, а потм, врешт, почала й зраджувати Семена з ким не попадя. Отак от.

- А Семен Павлович же що?

- А що Семен Павлович? Семен Павлович все терпв, а що йому ще залишалося робити, адже ж вн знав, що все його просування по служб залежить вд Людмилиного батька, якщо тльки Семен посвариться з Людмилою, тим паче, якщо вони, не дай Бог, розлучаться, то все - кнець його кар"р. То ж вн терпв. Але терпв Семен лише доки був Радянський Союз, а при Союз всемогутня партя, а при парт всемогутнй Семенв тесть, а коли не стало н Союзу, н парт, тесть став нким, а Семен Федорчук, навпаки, став всемогутнм, бо всемогутнми стали грош, й грошей у Семена стало дуже багато, отод вже Семен сказав свой любй дружиноньц, що все, до побачення, моя мила, ди вдтепер свою дорогою - розлучились вони. Н, Семен не став свой дружин жорстоко мститися за вс пдлост, вн мг би, звичайно, вигнати з дому н з чим пустити по свту голою й босою, нхто б йому кривого слова не сказав - хто б тод посмв щось сказати проти самого Федорчука? Але ж н, Семене Павлович не такий, вн повнстю забезпечив свою дружину на все життя, я ж кажу, що Семен Павлович - не погана людина, я б сказала, гарна людина, нший би на його мсц давно вже задер носа так, що й людей би пд ногами не помчав, а цей н, цей людиною залишився. Нчого не скажеш, добра людина.

- А дти в них були?

- Н, н, дтей, не було. Не було в них дтей - може, оце з-за цього й Людмила почала пускатися в гульки, Семен до не збайдужв врешт решт. Що ж, нема дтей - нема см".

- що ж, Семен Павлович псля розлучення з цю Людмилою бльше так нколи н з ким не одружувався? - запитав Сергй.