Вигнання в рай (СИ)

це псля того, як його другою половинкою - другою половинкою його тла, другою половинкою його душ погодилася стати така двчина, як Оксана: дина в свт двчина, з якою вони, об"днавшись, могли б стати одним цлим - зцлитися! вн все це зрадив! А тепер зайнявся вслякими розумуваннями на морально-етичн й релгйн теми, аналзуючи рзн варанти: що буде, коли вн поведеться так, чи накше, що буде, коли вн повернеться, чи не повернеться до Оксани - н, не повернеться, нколи, свою пдлою зрадою, вн раз назавжди вдтяв соб можливсть повернення до Оксани. Так, так саме навть всяке припущення можливост повернення треба раз назавжди вирвати з серця. Забути й бльше нколи не повертатися до ц думки. Все. Крапка.

Права значить була Оксана, коли говорила йому про те, що вн ще тльки виграв деяк битви на шляху до стинного просвтлення, а перемога у його вйн за спасння ще дуже далеко. Ось Сергй спробу свом заступництвом за ру виграти, можливо й не вйну, а дати ршучий бй у вйн за порятунок сво душ, та й Оксан вн дасть цим можливсть спокйно й щасливо пройти свй власний шлях до спасння й можливсть щиро молитися за Боже милосердя до нього - а таке заступництво навряд чи дасть його душ загинути. Отже, права була гуменя Параскева, слова яко пдтверджувалися самою Богородицею в сновидннях Сергя, слова попередження про вибр, який невдовз чека на Сергя, про важливсть не помилитися у цьому вибор. Отже, нарешт цей вибр перед Сергм постав. Власне, вибр вже зроблено. Як кажуть , назад дороги нема! Крапка!

Як завжди псля того, як кнцеве ршення вже прийнято, напруга пристрасно боротьби в душ спада, ти виходиш з стану болючо невизначеност, на серце сходить умиротворення. Так, Сергй справд вдчув на душ умиротворення псля остаточного й безповоротного ршення, псля остаточного й безповоротного вибору, хоча сам цей вибр був зовсм не на користь найбезпечншого снування, як це снування розум абсолютна бльшсть звичайних обивателв. все ж на душ полегшало. Тепер залишилося лише обдумати й знайти спосб конкретного втлення в життя цього вибору, цього остаточного ршення - а це вже набагато легше, анж зробити сам вибр.

Сергй пдйшов до одного з дерев, це був дуб, схожий на той самий майже тисячолтнй дуб, пд яким вони з Оксаною, остаточно доврившись одне одному, вперше поцлувались. Н, звичайно це не був з таким же товстелезним стовбуром, такий же височенний, з такою величезною кроною, такий же крислатий дубище, який рс в лс бля села Веселого вважався священним дубом давнх волхвв, ровесником Кивсько Рус, цей дуб був дещо скромнших розмрв, а отже, й скромншого вку, але все ж ц дуби були дуже схож свою могуттю, хоча оснь вже дещо ослабила цю могуть, збднивши колишню розкш лтньо зелен. Сергй пдйшов до дуба з сонячного боку, приклав долоню до кори - нагрта сонцем, вона була теплою. Сергй св поряд з дубом на сухе опале листя, прихилився спиною до нагрто сонцем дубово кори, вдчуваючи, що живлюща сила дуба нби всотуться в нього, лише тепер помтив, що сонце вже почало свй шлях до заходу, отже Сергй проавив, не помтивши цього, не лише снданок, а вже й обд.

Взагал то, хрончна забудькуватсть щодо регулярност й достатност ж та сну, пов"язана з нездоланними нападами глибокого натхнення, була притаманна Сергв, як стинному й невиправному художнику з усма вадами й перевагами, як вирзняють це вдгалуження роду людського, так що недодання й недосипання були для нього досить звичною рччю, й пара днв, проведених без ж та сну, не були для нього чимось екстреним. Так що усвдомлення того, що збг вже досить довгий промжок часу без ж, означало лише те, що вн загубив уже багато часу на досить абстрактн розумування з приводу морально-релгйних цнностей, а жодного конкретного ршення, окрм ршення приступити до конкретних ршень, поки що нема. Сергй виршив невдкладно ж приступити до виршення конкретних завдань - навть натяку на думку про те, що негайно пора вже перекусити, не виникло в нього.

То що ж, раз вибр зроблено, й пора приступати до виршення конкретних питань - тод вперед. Що робити як робити? Припустмо те, що робити, вже бльш-менш зрозумло. А от як це робити - про це пора подумати. тут Сергй знову вдчув у себе за спиною вагу подарованого Гринею пстолета - оце, власне, вдповдь на питання, як втлити прийняте ршення, як кажуть, в життя, хоча в даному випадку правильнше буде сказати втлити в смерть. Подарунок Грин був як нколи до реч. Пострл з пстолета - це й надйно, благо Сергй вм користуватися цим знаряддям досить непогано; це й, якщо можна так сказати, солдно в порвнянн, хоча б, наприклад, з таким, на погляд Сергя, ганебним способом, як отруння, чи ще щось, що бльше пдходить для боягузв. Пстолет - у випадку з Федорчуком, це майже дуель, адже Федорчук - це ще й могутня, якщо не сказати всемогутня, служба безпеки, пильнсть яко навряд чи вдасться приспати. Федорчук - це перш за все першокласн професйн тлоохоронц. Отже - пстолет, це вже виршено остаточно, це вже добре.