Вигнання в рай (СИ)

Але ж вн стане тепер убивцею так, так: якщо вн уми руки й просто споглядатиме збоку, як уб"ють рину, то вн, звичайно, буде чистим перед "Кримнальним кодексом", але разом з Федорчуком стане справжнм убивцею перед самим собою, перед свою совстю, перед Богом вчним життям, врешт решт. Коли ж вн стане на захист ри уб" Федорчука, то стане вбивцею перед земними, придуманими людьми, законами, але не буде вбивцею перед самим собою, й отрима надю на вчне життя, яке зможе вимолити у Бога, як це сталося з убивцею, який висв на хрест поряд з сусом.

Але ж це, власне, й не буде просто звичайне вбивство. Одне те, що Федорчук не людина, а справжнснький монстр, хоча це й не да саме по соб права на самосуд його вбивство, якби не ситуаця з рою. Це не буде звичайне вбивство, це буде акт смертельного подинку, в якому Сергй буде на боц ображеного й приниженого, на боц того, кому загрожу смертельна небезпека, й вн вдверне цю небезпеку наймоврнше цною власного життя, адже навряд чи йому вдасться вийти з цього подинку живим-здоровим - навть, якщо йому вдасться уникнути миттво смерт прямо пд час акц, коли Федорчук буде вже мертвим, то все одно не вдасться уникнути розплати за це, рано чи пзно розплата таки прийде.

Вбити людину, ясна рч, не просто - ця проблема не вперше поставала перед Сергм, який свого часу пройшов Афганстан, де йому доводилося не раз вбивати, й де ц вбивства виправдовувалися, здавалося, сам собою, як невд"мний органчний акт вйни. Але й там, в Афганстан, на вйн, пд час бою, коли, якщо не вб"ш ти, то вб"ють тебе - навть там Сергя надзвичайно гнтило це питання, перше, що вн зробив, як тльки отримав таку можливсть, при зустрч з одним з священикв зврився цьому Божому слуз в свох сумнвах щодо правомрност вбивства, навть якщо це вбивство чиниться на вйн: чи пробачить Бог вбивство, якщо воно вчинене навть на вйн.

У вдповдь тод йому священик сказав, що на вйн вон де в бй не для того, щоб когось вбити, а для того, щоб захистити й самого себе й тих мирних людей, як стоять за його спиною й не здатн сам себе захистити, а в бою ж невдомо хто кого вб": ти когось, чи хтось тебе - так що, йдучи в бй на вйн, вон, власне, йде вддати життя сво за ближнього свого, а про це навть в Ббл написано, що блаженний, хто вдда життя сво за ближнього свого. Сергй на все життя запам"ятав ц свят для нього слова - а зараз теж була, власне, така ж сама ситуаця, зараз вн теж, як тод, на вйн, йде в бй, щоб захистити того, хто не в змоз сам захистити себе, зараз вн теж де, аби вддати життя сво за ближнього свого.

Сергй не любив гучних слв, але хто б там що не говорив - це буде двобй добра з злом, в якому вн, Сергй, буде на боц добра. все. Крапка! Вн прийняв ршення. Та й някого ншого ршення, някого ншого виходу в Сергя в цй ситуац й не було - це дино можливе ршення для того, хто хотв би вийти з честю з ц ситуац й залишити за собою право молити Бога про милосердя.

А як же Оксана, отець Михайло? Що ж, Оксана все зрозум. Вн напише Оксан листа, в якому про все докладно розповсть. Оксана все зрозум. Оксан взагал нчого не загрожу на шляху спасння, адже земне життя - це лише частка, й то незначна, мзерна частка життя вчного. А що б Сергй мг дати й, якби обрав нший вихд з ц ситуац й, умивши руки, став фактичним спвучасником убивства невинно беззахисно двчинки, - вн просто став би для Оксани обтяжуючими веригами, кайданами в простуванн шляхом спасння, каменем, який щомит мг би потягти у глиб сумнвв в стинност Божих заповдей, коли б вона, вдчуваючи щомит митарства розтерзано душ Сергя, розривалася мж спвчуттям до свого коханого усвдомленням справедливост вдмови йому у спаснн його душ. Н, вн все правильно виршив. Оксана його прекрасно зрозум, вона зрозум, що шлях, яким пшов Сергй - дино можливий для його спасння шлях. Оксана його зрозум й буде молитися за спасння його душ. Отець Михайло теж зрозум Сергя й буде за нього молитися.

"Господи!", - подумки вигукнув Сергй, якого раптом блискавкою прошила згадка про те, що вн же ц ноч зрадив Оксану! скльки б вн не намагався виправдати сам себе тим, що це не була власне зрада, адже було це не тамуванням хт, а наслдком безмежного жалю й милосердя до ри - вс ц недолуг виправдання не були варт й ломаного гроша, вс ц виправдання, як сама зрада, були вигадками Сатани, аби затуманити, розмити, спотворити чтксть стинного стану речей, який полягав у тому, що зрада - зрада, якими б благими намрами хто не намагався виправдати. Вн переспав з ншою!