Вигнання в рай (СИ)

- Добре, добре, обцяю, - вдповв Сергй, подумки посмхнувшись вд здогаду, що, очевидно, вн таки вгадав, що Санько щойно й справд говорив по телефону саме з Федорчуком, пд час ц телефонно розмови Федорчук Саньков таки добряче накрутив хвоста, вд чого й змнився так радикально настрй батюшки, - обов"язково буду звертатися.

- Прекрасно, прекрасно, - старався вичавити ще бльш радсну посмшку Санько, - дуже, дуже радий. А зараз хотв би вас запросити до столу, посндати чим Бог послав. Заходьте, будь ласка, Сергю Михайловичу, до господи, посндамо, чим Бог послав, - запрошуючим жестом простягнувши руку, схилився вн майже в пояс. - Мабуть, сьогодн ще ж нчого не ли?

- Дуже дякую за запрошення, - Сергй правда сьогодн ще нчого не в, але йому все ж дуже не хотлося не тльки ти до Санька в гост, а взагал бачити цю фальшиву запопадливу посмшку перед собою, - але мен сти щось не хочеться поки що. Та й справ ще дуже багато. Пду. Дякую за запрошення. До побачення.

- Жаль, жаль, що не вдвдате мо гостини. Та що поробиш. Нехай якось ншим разом. До побачення, - Санько простягнув руку для прощання, але Сергй зробив вигляд, що не помтив цю простягнуту руку, й повернувшись спиною до батюшки, чимдуж поспшив з двору.

Вже досить далеко вдйшовши швидким кроком вд Саньково садиби, Сергй зупинився на мить , озирнувшись, побачив, як повернутий задом до храму, темно-червоний, наче облитий пролитою через нього кров"ю мльйонв невинно убнних, грантний Ленн свою упевнено простягнутою рукою вказував на шикарне помешкання батюшки Санька. Палац батюшки Санька, грантний Ленн храм Божий - Бермудський трикутник, в якому безслдно зникали найкращ поривання душ, поглинут святотатством намагання служити одночасно Богов Мамон. Деякий час, споглядаючи цю символчну композицю, Сергй стояв, виршуючи, куди ж власне пти чим зайнятися.

Якось вся оця ранкова пригода трохи вибила його з кол, вн виршив, аби трохи прийти до тями, збратися з думками, та й взагал подумати над усм, що з ним сталося за ц два, насичен подями дн, пти й справд трохи побродити околицями Першотравневого, заодно й перейнятися, так би мовити, мсцевим духом, можливо навть вн побачить те саме, про яке йому розповдав Санько, сторичне мсце, де наче б то якийсь росйський монарх упав з кобили.

6.

Околиц мстечка Першотравневого були не дуже вже й далеко вд його центру. Прямуючи досить таки порожнми вулицями в напрям визду з мста, Сергй пригадав про враншню пересторогу Грин щодо можливих небезпек з боку першотравнево босоти й помацав за спиною заткнутий за пояс брюк подарований Гринею пстолет, посмхнувшись над самим собою - невже вн справд, якщо вже доведеться, не зможе впоратися врукопаш з цими босяками. Краще б, звичайно, не довелося.

Сергй поминув меж мста й заглибився в перелсок. Чарвний цього осннього досить теплого дня, лс гостинно прийняв його й досить швидко умиротворив, налаштувавши на спокйн роздуми. Сонце сяяло в чистому яскраво синьому неб. Бабине лто розпустило веретено свого павутиння. Стояла неймоврна, запаморочлива, якась немов потойбчна тиша - повльно переставляючи ноги, Сергй чув кожен найменший шурхт опалого листя пд своми ногами. Що ж, вчорашня розповдь рини про мсцевого священика, рончна, навть саркастична розповдь, в яку Сергй вдразу вдмовився поврити, вважаючи цей сарказм наслдком гнтючого настрою двчини, - розповдь ця виявилася таки правдивою. А значить все нше, про що вноч розповла йому ра було правдою.

Що ж з усм цим робити? Як вн повинен вчинити, аби й надал вважати себе принаймн не останнм негдником? Забути про все, що вчора сталося, забути про все, зробити вигляд, наче вн нчого не чув, нчого не зна, спокйно збоку споглядати, як надал будуть розгортатися под, тобто просто умити руки - це, власне, те, що найменш пдходило в цй ситуац, це те, псля чого Сергй навряд чи не те, що вважав би себе чесною людиною, псля такого вн навряд чи взагал змг би колись подивитися на себе в дзеркало, аби не побачити там цього... Що ж робити в такому раз?

Стати поряд з рою й - перемогти або вмерти? Один на один з всемогутнм Федорчуком, з його всюдисущою службою безпеки - шанс на перемогу, якщо , то невеликий. Та навряд чи й взагал якийсь шанс, якщо дяти, як кажуть, з вдкритим забралом, тобто, щоб ввц були цл, й вовки сит: тобто, млця там, прокуратура, як вс нш подбн правоохоронн органи, як могли б забезпечити легальне виршення цього питання абсолютно вдпадають, оскльки Федорчук з його статками й можливостями, та ще в нашй "правовй" держав, нейтралзу моментально вс правоохоронн органи. Щоб ус залишилися живими, здоровими й задоволеними - це навряд чи можливо. Та, власне, зовсм неможливо. Так, напевне, дума й ра. Що ж тод?