Гликерія Хвед. Ходім, доню. Ходім шукать ще кого-небудь.
Красногв. Пожалуйте, пожалуйте.
Гликерія Хвед.
Христя. Її дом тепер тут.
Софія. Прийду, мамо, прийду... Я останусь тут, щоб... визволити їх... Мамочко!
Христя. Годі, лицемірко, пусти, а то нас ще твій оцей приятель застрілить...
Софія.
"Х"
Софія. Ні, Христе, за инче... Ти.^
Красногв. Ну, довольно, господа, довольно. Сказано раз, і нема чого тут... Виходьте.
Христя.
Софія.
Входять: Грінберг, Семянніков, Сорокін, Подкопаєв. Сорокін, маленький, років ЗО, у френчі, гостренька борідка, пенсне.
Ввесь час без потреби тонко, іронічно посміхається. Подкопаєв високий, років 37, короткі вуса, підстрижені, еспаньйолка; також у френчі, ніс м’ясистий, качиний, вигляд царського поліцейського пристава, ходить рішуче, твердо, з виразом переможця і начальника. У всіх за поясами револьвери, шаблі, у Сорокіна ще ручна граната, а у Подкопаєва через груди стрічка з набоями, а в руці рушниця без багнета. Входять, голосно балакаючи, сміючись. Прямують до Софії.
Грінберг.
По д к о п а є в.
Грінберг. А это наш командующий особым отрядом, товарищ Подкопаєв.
Подкопаєв і Софія мовчки потискують один одному руки, далі Софія вітається зСорокіним.
Грінберг. А это прибывший сегодня комиссар из Петрограда, товарищ Сорокин.
Подкопаєв.
Сорокін. И тем более ценна услуга, чем полнее победа. А победа полная. Вы можете чувствовать полное удовлетворение.
Софія.
Сємянніков.
Софія. Да, конечно.
Сємянніков. Если позволите, товарищ, спросить: вы не приняли бы теперь более близкаго участия в нашей работе? Нужда в преданных, культурных, социалистических силах, как вам известно, громадная. Мне кажется, что вы...
Софія. О, благодарю вас, товарищ. Я не знаю. По крайней мере, не сейчас. Я должна еще переговорить по одному делу с товарищем Гринбергом. Если позволите?
Подкопав в. О, пожалуйста, пожалуйста. Мы тем временем устроим наше летучее заседание. Туда можно?
Грінберг. Конечно. Можно. Устраивайтесь там, товарищи, я сейчас.
( Подкопав в.
Софія. Товарищ!..
Грінберг.
Подкопав в. Да, конечно, Шевченко, черт бы его...
Сємянніков. Товарищ Подкопаев, вероятно, ошибся. Он думал, что это портрет какого-нибудь современ-наго их деятеля.
Подкопаев. Я не понимаю, товарищи, в чем дело? Современный, несовременный, поэт, учитель, офицер, черт бы его драл, раз он националист, он враг народа и пролетариата. Я^заявляю откровенно, что с национализмом, с^этими шевчеЖШИ:~татошшНямй7пфшгерациями, са^сь стицнТОтями и ирбчёй буржуазной дрянью буду бороться
"^б