Пав люк Павло Минович (пом. 1638 р.) — гетьман переєстро- вого козацтва, керівник селянсько-козацького повсталий 1637 р. проти шляхетської Польщі.
Кисіль Адам Григорович (1580—1653)—український магнат. За зрадницькі дії проти повсталою українського народу діставав великі винагороди й високі посади від шляхетсько-польського уряду.
Ф е д о р о в Іван (пом. 1583 р.) — російський першодрукар, засновник книгодрукування в Росії й па Україні.
Літописець 1690-х рокі в...— Йдеться про українського письменника-полеміста Михайла Андреллу (бл. 1637—1710). Був уніатським священиком на Закарпатті, зрікся унії, написав полемічно-публіцистичні твори «Логос» і «Оборона», в яких викривав злочини єзуїтів, уніатів.
Імператор Й о с и ф.—Йдеться про Йосифа П (1741— 1790) — імператора «Священної Римської імперії» (1780—1790). Був прибічником так званого освіченого абсолютизму. Проводив політику насильницького онімечування всіх підвладних йому народів.
...у ніатський чернечий орден василіа н...— Йдеться про ченців василіанських уніатських монастирів, засіюваних у Литві, Західній Білорусії, Західній Україні після запровадження Брестської церковної унії 1596 р. Греко-католицький орден ва- силіан насаджував унію, посилював папський вплив, викорінював православ’я. Наприкінці XIX ст. папа Лев XIII зреформував орден василіан, наблизивши його статут до єзуїтського. Василівни мали на Україні школи з єзуїтськими методами навчання, в яких виховували учнів у дусі фанатичної покори панівним класам. На землях Західної України і Білорусії припинили своє існування після скасування Брестської унії у 1946 р.
Целібат — обов’язкова безшлюбність католицького духовенства. Поступове введення целібату і для греко-католицького кліру було заходом перетворення уніатів у римо-католиків, знищення відмін між уніатами й католиками.
Маньчжоу-Го — маріонеткова держава, створена японськими мілітаристами на території північно-східного Китаю, яка існувала з березня 1932 по серпень 1945 р.
А У РИМІ дзвони дзвонять...
Вперше падруковано в журн. «Перець», 1948, № 8.
У збірці «Присмерк» чужих богів» (1950) дано, примітку Я. Галана: «Цю п’єсу не було премійовано на жодному конкурсі навіть десятипроцентною премією, що, без сумніву, говорить в її користь. Відсутність позитивного героя автор компенсує своєю присутністю».
Подається за першодруком.