Unknown

«Ми, як християнська нація, більш за все бажаємо працювати з благонадійними людьми... Я хочу співро­бітничати з вашою святістю, як і зі всіма тими, хто керує моральними силами світу. Наша мета — посилити і оживити віру людей в вічні цінності».

І ось почалося посилення і оживлення «вічних цін­ностей», під якими розумівся головним чином долар. Містер Тейлор привіз детально обміркований план дій, в якому перше місце приділялося «планові Маршалла», точніше висловлюючись, його вкоріненню в упертий європейський грунт.

Як і слід було чекати, початок цьому вкоріненню по церковній лінії поклав Джузеппе делла Top­pe граф Сангуїнетто, який ось уже на протязі 28 років незмінно редагував ватіканський орган «Оссерваторе романо». Розповідаючи читачам про позитивні якості «плану Маршалла», граф делла Toppe вдався до такого піднесеного, єлейного, євангельського стилю, наче мова мовилась про нову, надзвичайну папську енцикліку, на зразок «Рерум новарум» * Лева XIII. Під його пером витвір Маршалла уподібнився містичним святим дарам, посланим небесами для просвітлення грішних людських душ, бо він, як провістив граф Джузеппе делла Toppe, «сяє властивою йому внутрішньою правдою».

За наказом згори, розкидана по світу півторатисяч- на армія католицьких єпископів і архієпископів змінила пастирський жезл на маршаллський. В посланнях і проповідях ім’я державного секретаря СІЛА згадувало­ся тепер частіше, ніж ім’я Ісуса. Під урочисті дзвони, під покровом шитих золотом балдахінів, окутані хма­рами фіміамового диму, італійські князі церкви просту­вали на чолі процесій назустріч «поїздам дружби», що везли яєчний порошок і сигарети «Олд голд». «План Маршалла» став черговою догмою католицької церкви.

Коли перед французькими реалізаторами плану виникли серйозні утруднення, на сцену виступив архі­єпископ Парижа кардинал Сюар. Партію МРП *, це по­родження «Католицької дії», було мобілізовано карди­налом і кинуто на першу лінію оборони плану. І не тільки МРП. Було використано всі церковні і світські эв’язки архієпископа, навіть франкмасонські, навіть іновірські, єретичні, і тільки тоді заспокоївся монсеньйор Сюар, коли слово Маршалла стало у Франції плоттю.