Unknown

27 серпня 1940 року, через шість тижнів після заняття гітлерівцями Парижа, в мальовничому місті Фульда відбулася щорічна конференція німецьких като­лицьких єпископів. В урочистій тиші кардинал Фаульга- бер зачитав присутнім текст присяги на вірність Адоль- фові Гітлеру. Всі підвелися з місць, підвівся і папський нунцій в Німеччині монсеньйор Орсеніго, який сидів на почесному місці. Охоплений загальним поривом, який передався і йому, нунцій виструнчився на весь свій зріст, і рука його одночасно з іншими піднеслася до присяги.

Через кілька місяців після цього словацький кві- слінг преподобний Тісо віддав на винищення єврейське

населення своєї країни. Дізнавшись про це, найсвятіший престол негайно реагував на учинене злодіяння: від імені пастиря пастирів преподобному Тісо було вручено кардинальський капелюх * і присвоєно звання папського камергера.

Різдвяної ночі 1940 року, однієї з багатьох тоді ночей, що нависли кривавим туманом над розіп’ятою Гітлером католицькою Польщею, найблаженніший і непогрішимий звернувся по радіо з посланням до роздушених нацист­ським чоботом, але нескорених народів:

«Ворог народів — це ненависть. Ненависть призво­дить до того, що нації готові бачити провини там, де є тільки помилки або хвороба, що вимагає лікування, а не покарання... Слід ненавидіти не грішника, а гріх... Лю­бов до ворога — найвищий героїзм».

Але проповідь непротпвенства Гітлерові і любові до нього не припала до серця катованим народам, і вони продовжували боротись проти тиранії. Творила своє велике діло непереможна армія радянських народів, і в результаті історія одержала Сталінград. Траур, що оку­тав рейхсканцелярію, ліг похмурою тінню на жовті му­ри Ватікану. Непогрішимий оцінив серйозність стано­вища, яке створилось, і ось із вікон конгрегації святої канцелярії вилітають рятівні голуби миру, а його свя­тість просить народи антигітлерівської коаліції «...не відплачувати за несправедливість несправедливістю... не користатись з переваги військової вищості».

Проте народи і цього разу не зважили на благання розтривоженого папи римського. Фатальний для нацист­ської Німеччини результат війни наближався з такою навальною швидкістю, що ошелешений Христовий на­місник навіть перестав осіняти хрестом німецькі війсь­кові частини, які так часто сходилися досі до Ватікану по батьківське благословення Пія XII.