Unknown

лендарі цьому,— радість одна... Ліворуч тобі святі усі, а правобіч — нечувані-невидані усякі геройства аутентич­ні неаутентичних героїв або навпаки. І рисуночки були по­вчаючі, на славу божу. Ідуть собі жовнярики на війноньку наче на маскарад який, усі з іголочки, і білі личка в усіх вимальовані, а проходять вони, гульвіси милі, завжди вам так якось, що тут вам біля дороги і садок якийсь такий вишневий, і дівчата-красуні, що за жовніриками плачуть- побиваються. І статті там неабиякі знайдете, як громили- побивали ворога-супостата генерали, а якщо й не розгро­мили, якщо і були Кенігреци *, то лишень тому, що си­лоньки не стало... Цяця був календар, можна було поплакати і натішитися за крону...

Це було ще тоді, як не журилась «Червона калина» і не скрипів явір, хитаючи тіло чорне, тіло мужицьке.

Помер «Приятель жовніра», народився календар «Чер­воної калини». Можна далі (за кілька вже злотих) попла­кати й натішитися досхочу...

Кому лихі думки спати не дають, хай візьме на сон грядущий «Календар «Просвіти»*. Якщо хто ви­багливий, скривиться трохи на віньєту, то зміст його зов­сім, певно, очарує, особливо тих, що з принципу газет не читають. Там можна довідатися про найновіші винаходи, як літак, цепелін тощо, та побачити ілюстрації, які тре­ба б щойно збирати по різних ворожих нам «Святовідах». Можна натішити душу не тільки тим, що було, а й тим, що буде, якщо праця «Просвіти» буде йти далі так успішно, як досі. Одним словом, цьогорічний «Календар «Просвіти» є зайвим доказом повної посвяти праці голов­ного виділу для народного добра.

«Рідна школа» свого календаря не видала, може, тому, що не виплачується поки що міняти царські рублі; не видала його і «Народна торговля», зате «Неділя» ви­пустила.

Календар «Н е д і л я». Він доволі різноманітний. Про все довідаєтеся з нього: про конституцію УРСР, про Дніпрельстан, про повені, про погоду, про УНДО й ліки на гемороїди, а коли вже навчитесь дечого, то до розваги вам ребусик трудненький, віршик А. Курдидика * або, чого доброго, про націоналізм прочитаєте. Славненький кален­дар, не треба й «Неділі» щотижня купувати.

Не лишається позаду й календар «Наш прапор» (ди­тина Перемишля). Найцінніше в ньому: календар вагіт­

ності худоби (це для селян) та світлини двох «найвизнач­ніших» письменників Червоної Русі (це для їх свояків та «симпатій»).

«Сільський господар» * випустив теж календаря, хоч менш трохи цікавого, та зате для села більш підхожого.