Смарагдова книга

— Ні-і-і, вони десь тут, — язик у садового гнома трохи заплітався. — Вони посварилися, бо тато затявся жонглювати зеленими соєвими кульками, а потім наказав усім повторювати за ним. Виграє той, чия кулька приземлилася мамі на маківку. Агов, Мюрієл, вилізь із шафи! Туалет он там.　

— Гаразд, тут явно щось не так, — сказала я Ґідеону. Я мусила кричати, аби він мене почув. — Зазвичай люди тут, розбившись на групки, як суцвіття броколі, чекають півночі. І щосили намагаються не навертатися на очі батькам Синтії, інакше доведеться грати в їхні ігри, які цікаві тільки їм.　

Ґідеон забрав у мене келих і зробив ковток.　

— Я б сказав, що істина тут, — посміхнувшись, відказав він. — Краплина білого вина? Та тут півкелиха горілки. Щонайменше.　

Гаразд, це багато чого пояснювало. Я глянула на танцмайданчик у вітальні, де мама Синтії в костюмі статуї Свободи шалено витанцьовувала.　

— Пошукаємо Леслі й Рафаеля та линяємо звідси, — запропонувала я.　

На Ґідеона тим часом наскочив гігантський стручок перцю.　

— Пробач, — пробурмотіла Сара з костюма перцю, та раптом її очі розширились. — О Боже, ти справжній? — вона ковзнула вказівним пальцем по його куртці.　

— Capo, ти часом Леслі не бачила? — роздратовано запитала я. — Чи ти вже напилася як чіп і нічого не пам’ятаєш.　

— Та я твереза! — закричала Сара. Її гойднуло, і вона мало не заточилася, та Ґідеон вчасно підхопив її. — Я навіть тобі доведу: «Наш цебер виполуцебрився на маленькі полуцебренята». Ну ж бо, повтори! У тебе так не вийде, якщо ти п’яна. Га? — вона кинула хтивий погляд на Ґідеона, який почувався тут просто чудово. — Якщо ти вампір, можеш мене вкусити.　

На мить мене охопила спокуса вирвати з Ґідеонових рук монстро-коктейль і випити його одним хилом. Цей галасливий зелений вир нестерпно діяв мені на нерви.　

Взагалі-то я не мала планів іти на цю вечірку, хоч у мішку, хоч у сукні Сіссі. Після того як ми скинули костюми початку двадцятого століття і покинули церкву, я досі не оговталася від розмови з Люсі й Полом. Мені хотілося лише одного — пірнути в ліжко під ковдру і вилізти лише після того, як усе скінчиться. Чи принаймні (варіант із ліжком я відкинула як нездійсненний) дати відпочинок моєму перевантаженому мозку, аби упорядкувати думки. Накреслити схеми зі стрілками і квадратами, можливо, різнокольорові. Порівняння Пола про рейки метро, які ніби прокладали зараз у наших головах, поцілило в яблучко. Тільки маршруту ніхто не знав…　

Одначе Леслі відправила мені чотири повідомлення, прохаючи, щоб ми негайно прийшли на цю вечірку. Останнє взагалі не було проханням. «Піднімай свою дупу, інакше я нічого не гарантую».　

— Вау, Ґвенні! — це був Ґордон Ґельдерман у комбінезоні зі штучного газону. Він витріщив очі на моє декольте і присвиснув. — А я завжди підозрював, що твоя шкільна блузка приховує щось більше, ніж добре серце!　

Я закотила очі. Так, Ґордон полюбляє масні жарти, але Ґідеон міг би й не посміхатися, як йолоп.　

— Привіт, Ґордоне! Ану повтори чотири рази поспіль: «Наш цебер виполуцебрився на маленькі полуцебренята!» — крикнула йому Сара.　

— Вилупоцебрився на маленькі лупоцебренята! — упевнено мовив Ґордон. — Нема проблем. Агов, Ґвенні, ти коктейль уже пробувала? — Він нахилився і загорлав мені на вухо: — Здається, я не єдиний, кому спало на думку трохи… ем-м-м… удосконалити рецепт.　

На мить я уявила собі гостей цієї вечірки, які прослизають до буфету, крадькома озираючись, та хлюпають горілку з пляшок просто в коктейль.　

— «Наш полковник полковникував, поки виполковникувався». Повтори це чотири рази поспіль! — прокричала Сара, і, спіткнувшись, вона вхопилася за сідниці Ґідеона. — Леслі в зимовому саду. Там встановили караоке. Я до неї зараз приєднаюсь, тільки спочатку ще ковточок пуншу, — хвостик перцю над її головою радісно хитнувся. — Це найкраща вечірка з усіх, на яких я коли-небудь бувала.　

Ґордон вишкірився:　

— Так, Синтія має бути нам вдячна. Після сьогоднішнього вечора ніхто більше не наважиться назвати її свята нудними. Та вона просто щасливиця! До того ж вони замовили море зеленої їжі і нам дозволили покликати ще кількох друзів. Навіть тих, хто не має костюма, тим паче зеленого!'　

Я знову закотила очі, а потім жваво потягла Ґідеона крізь натовп танцюючих психів у зимовий сад.　

Ґордон посунув за нами.　

— А ти сьогодні співатимеш караоке, Ґвенні? Минулого разу ти була найкрутіша. Я б обов’язково проголосував за тебе, якби Кеті не перекинула собі на футболку склянку води. Стало так гаряче, тому я…　

«Ох, стули вже писок, Ґордоне», — повисло у мене на язиці, коли я раптом побачила Шарлотту. Чи когось, хто міг би правити за Шарлотту, якби не витанцьовував на столі в зимовому саду і не горлав хіт Леді Ґаґи «Paparazzi» в мікрофон.　

— О Господи… — пробурмотів Ґідеон, міцно схопившись за одвірок.　

— Ready for those flashing iights, — співала Шарлотта.　

Мені аж язик заціпило. Навколо столу вже юрмились та підспівували фанати, адже співала Шарлотта таки непогано.　

Гордон умить кинувся в центр натовпу і заволав: