Сендвіч із шинкою

«Що його спіймає той, хто першим добіжить.»

«Тож ви зіткнутися?»

«Так.»

«Але як це нам допоможе? У того єврейськго адвоката є зламана рука, як доказ.»

Я встав і пішов до кімнати. Батько нічого не сказав. Він заплутався. З одного боку він боявся втратити усе те, що мав, а з іншого – він пишався сином, що спромігся-таки зламати комусь руку.

43

Джимі Хатчер підробляв у бакалйному магазині. В той час, як ніхто з нас не міг знайти роботи, він її завжди мав. У нього було обличчя маленької кінозірки, а у його матері було розкішне тіло. Зі своїм обличчям і її тілом у нього не було проблем із працевлаштуванням.

«Чому б тобі не зайти до мене сьогодні після обіду?» якось запитав він у мене.

«Для чого?»

«Я накрав пива з роботи. Виніс через задній вхід. Можемо трохи випити.»

«Де ти його тримаєш?»

«У холодильнику.»

«Покажи.»

Ми були десь за квартал від його дому. Ми зайшли. В під’їзді Джим сказав, «Почекай, треба перевірити пошту.» Він дістав ключ і відчинив скриньку. Та була порожня. Він зачинив його.

«Мій ключ підходить і до сусідського ящика. Дивись.»

Джимі відчинив скриньку, дістав звідти листа й відкрив його. Він прочитав мені вголос. «Дорога Бетті: Знаю, що надсилаю цей чек із запізненням, хоча ти й давно вже чекаєш на нього. Я втратив роботу. Знайшов іншу, важко, але я тримаюся. Нарешті надсилаю тобі чек. Сподіваюся, з тобою все добре. З любов’ю, Дон.»

Джимі дістав чек і поглянув на нього. Він розірвав його і сам лист, потім поклав шматки собі в кишеню. Він зачинив скриньку.

«Ходімо.»

Ми зайшли до нього в кухню й він відкрив холодильник. Там було багато банок пива.

«А твоя мати в курсі?»

«Атож. Вона ж також п’є його.»

Він зачинив холодильник.

«Джиме, а правда, що твій батько відстрелив собі мізки через твою матір?»

«Ага. Він подзвонив їй. Сказав, що у нього пістолет. Сказав, ‘Якщо ти не повернешся до мене, я вб’ю себе. Так ти повернешся?’ а мати сказала ‘Ні.’ Пролунав постріл.»

«А що зробила твоя мати?»

«Вона повісила слухавку.»

«Ну добре, тоді до вечора.»

Я сказав батькам, що йду до Джимі робити домашнє завдання. Моє власне завдання, подумав я.

«Джимі хороший хлопчик,» сказала мати.

Батько нічого не сказав.

Джимі дістав пиво і ми почали. Мені це дійсно подобалось. Його мати працювала в барі аж до 2 ночі. Квартира була в нашому розпорядженні.

«У твоєї матері дійсно класне тіло, Джиме. Чому у деяких жінок гарне тіло, а у деяких потворне? Чому усі жінки не можуть мати таке тіло?»

«Господи, та я ж не знаю. Певно, якби вони були всі такі, нам би стало нудно.»

«Хильни ще. Ти п’єш занадто повільно.»  

«ОК.»

«Мабуть після кількох пив я виб’ю з тебе лайно.»

«Але ж ми друзі, Хенку.»

«У мене немає друзів. Пий давай!»

«Добре-добре. Куди спішити?»

«Треба глушити так, щоб відчути ефект.»

Ми відкрили ще по банці.

«Якби я був бабою, то ходив би всюди з задертою спідницею, щоб у всіх мужиків стояв,» сказав Джимі.

«Мене від тебе нудить.»

«У моєї матері був приятель, що пив її сечу.»

«Що?»

«Серйозно. Вони пиячили цілу ніч, а потім він ліг у ванну, а вона надзюрила йому в рота. Він потім дав їй двадцять п’ять баксів.»

«Це вона тобі сказала?»

«Відколи помер батько, вона розповідає все мені. Ніби я зайняв його місце.»

«Ти маєш на увазі…?»

«Та ні. Вона просто розповідає мені все.»

«Як про того типа у ванній?»

«Ага, як і про нього.»

«Розкажи щось іще.»

«Ні.»

«Та ну, давай пий. А ніхто не їв її лайна?»

«Не смій так говорити.»

Я прикінчив банку пива й пошпурив її через кімнату.

«Мені таке подобається. З задоволенням послухав би.»

Я підійшов до холодильника і приніс нову упаковку.

«Я крутий сучий син,» сказав я. «Ти щасливчик, що я дозволив тобі ошиватися зі мною.»

«Ми ж друзі, Хенку.»

Я тицьнув банку йому прямо під носа.

«На, випий ще!»

Я пішов до ванної посцяти. Це була дуже жіночна ванна з яскравими рушниками і рожевими ковриками. Навіть сидіння унітазу було рожевим. Вона клала туди свій великий білий зад, а звали її Клер. Я поглянув на свій незайманий член.

«Я мужик,» сказав я. «Я кому завгодно дупу надеру.»

«Хенку. Мені треба в туалет…» сказав Джим з-за дверей.

Він увійшов. Я почув як він блює.

«А, чорт…» сказав я і відкрив нову банку пива.

Джим вийшов за кілька хвилин і повалився у крісло. Він був дуже блідий. Я протягнув йому банку пива.

«Давай! Будь мужиком! Ти був крутим, коли вкрав його, а тепер будь крутим і випий!»

«Дай хоч подих перевести.»

«Ану пий!»

Я сів на диван. Напиватися мені подобалось. Я вирішив, що назавжди полюблю це. Воно приховувало очевидне і якщо вдаватиметься втікати з реальності якомога частіше, перестанеш сприймати її сам.

Я поглянув на Джимі.

«Пий давай, гівнюче.»

Я пошпурив чергову банку.

«А тепер розкажи мені ще трохи про свою матір, Джимі. Що вона розповідала тобі про мужика, котрий пив її сечу в ванній?»

«Вона сказала, ‘Щохвилини народжуються виродки.’»

«Джиме.»

«Га?»

«Випий ще. Будь мужиком!»

Він перехилив свою банку. Потім раптово зірвався і побіг у ванну і я знову почув, як він блює. Він знову вийшов і сів у крісло. Виглядав він недобре. «Піду трохи полежу,» сказав він.

«Джимі,» мовив я, «я тут трохи почекаю, поки не повернеться твоя мати.»