Читаем Сапфірова книга полностью

Шарлотта вимкнула музику й сіла за рояль, по-змовницькому посміхаючись Ґідеону. Він їй теж посміхався. 

А на мене лише коротко зиркнув, причому таки-и-и-им поглядом. І аж ніяк не в позитивному плані. Напевно, йому було ніяково, що він перебуває в одному приміщенні з такою нетямою, ба більше — він явно усвідомлював, який розкішний вигляд має сам, у потертих джинсах і обтислій чорній футболці. Хтозна-чому я розлютилася ще дужче. Ще трохи — і я скрипнула б зубами. 

Містер Джордж переводив тривожний погляд із мене на Товстогубого і назад, а тоді сказав, заклопотано насупивши чоло:

— У вас обов’язково вийде, Джордано. У вас є Шарлотта, яка знає все як свої п’ять пальців. Та й попереду у нас є ще кілька днів. 

— Навіть якби кілька тижнів! Жодного часу не вистачить, щоб підготувати її до великого балу, — сказав Товстогубий. — Суаре — це ще може бути, в невеликому товаристві і якщо дуже пощастить, але бал, можливо, навіть перед герцогом із герцогинею — абсолютно виключено! Можна тільки припустити, що граф вирішив пожартувати. 

Погляд містера Джорджа посуворішав. 

— Де там! — сказав він. — І цілком очевидно, що до вашої компетенції не входить сумніватися в рішеннях графа. У Ґвендолін усе вийде, чи не так, Ґвен? 

Я нічого не відповіла. Моя самооцінка за останні дві години неабияк постраждала. Якби йшлося про те, щоб не впадати у вічі, з цим би я ще сяк-так упоралася. Забилася б у якийсь куток і скромно обмахувалася б віялом. Або краще не обмахувалася б, а то це могло б означати казна-що. Просто стояла б і посміхалася, не шкірячись. Звичайно, при цьому ніхто не мав би мені заважати, розпитуючи про маркіза Стаффорда або запрошуючи танцювати. 

Шарлотта почала щось тихенько награвати на роялі. Це була ніжна мелодія в музичному стилі, під який ми щойно танцювали. Ґідеон підійшов і став поруч, вона підняла до нього обличчя і сказала щось, чого я не почула через голосне зітхання Товстогубого. 

— Ми спробували навчити її основних кроків менуету, як поводитися, але, боюся, нам доведеться застосувати інші методи! 

Я не могла не захоплюватися здібностями Шарлотти, яка одночасно розмовляла, дивилася Ґідеону в очі, демонструвала ямочки на щоках і при цьому грала на роялі. 

Товстогубий нарікав і далі. 

— …може, картинки або крейдяні знаки на підлозі допоможуть, нам для цього слід…

— Завтра ви зможете продовжити заняття, — перебив його містер Джордж. — А зараз Ґвендолін треба елапсувати. Ти йдеш, Ґвен?

Я розважливо кивнула і схопила сумку й пальто. Нарешті визволення! Злість тут же поступилася місцем очікуванню. Якщо все піде добре, на сьогоднішньому елапсуванні відбудеться нова зустріч з дідусем і я знайду в схованці ключ і пароль.

— Давай я понесу, — містер Джордж забрав у мене сумку й підбадьорливо посміхнувся. — Усього чотири години, і ти зможеш піти додому. Вигляд у тебе сьогодні менш утомлений, ніж учора. Давай виберемо якийсь симпатичний, спокійний рік — як щодо 1953-го? Ґідеон каже, що в Аль-Нуні — приміщенні, де зберігається хронограф, — у цей час дуже затишно. Там навіть є канапа.

— 1953 — чудовий вибір, — сказала я і спробувала не виказати захват. За п’ять років після останньої зустрічі з Лукасом! Можна було припустити, що за цей час він дещо зумів дізнатися.

— Стривай, Шарлотто! Місіс Дженкінс викликала машину для тебе, на сьогодні ти можеш бути вільна.

Шарлотта покинула грати.

— Гаразд, містере Джордж, — сказала вона чемно, потім схилила голову на плече і посміхнулася Ґідеону: — Ти на сьогодні теж вільний?

Що? Вона що, збирається запитати, чи не хоче він піти з нею в кіно? Я затамувала подих.

Але Ґідеон похитав головою.

— Ні. Я супроводитиму Ґвен.

І Шарлотта, і я були спантеличені однаковою мірою.

— Ні, не супроводитимеш, — сказав містер Джордж. — Ти вже виконав свою норму на сьогодні.

— Та й виглядаєш ти, як з хреста знятий, — мовила Шарлотта, — що й зовсім не дивно. Ти б краще поспав.

Цього разу, як виняток, я була з нею згодна. Якщо Ґідеон мене супроводитиме, я не зможу ні взяти ключ зі схованки, ні зустрітися з дідусем.

— Без мене Ґвендолін змарнує в підвалі цілих чотири години, — сказав Ґідеон. — А якщо я піду з нею, ми б могли за цей час щось вивчити, — ледь помітно усміхаючись, він додав: — Наприклад, як відрізнити праворуч від ліворуч. Можна, напевно, опанувати менует.

Що?! Який жах — тільки не новий урок танців!

— Даремна праця, — кинув Товстогубий.

— Мені треба виконувати домашні завдання, — сказала я підкреслено неприязно. — Завтра я маю здати твір за Шекспіром.

— Я зможу тобі в цьому допомогти, — сказав Ґідеон, дивлячись на мене.

Я не змогла розшифрувати його погляду: той, хто його не знав, міг подумати, що він — невинний, але ж я була в курсі справи.

Шарлотта хоч і посміхалася далі, проте ямочки на щоках зникли.

Містер Джордж знизав плечима.

— Я не заперечую. Ґвендолін не сидітиме на самоті й не боятиметься.

— Взагалі-то я люблю бути сама, — сказала я, втративши вже надію. — Надто ж, якщо я цілий день провела між людей, як сьогодні.

Не між людей, а між ідіотів.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Аквамарин
Аквамарин

Это всё-таки случилось: Саха упала в бассейн – впервые в жизни погрузившись в воду с головой! Она, наверное, единственная в городе, кто не умеет плавать. 15-летняя Саха провела под водой четверть часа, но не утонула. Быть может, ей стоит поблагодарить ненавистную Карилью Тоути, которая толкнула ее в бассейн? Ведь иначе героиня не познакомилась бы с Пигритом и не узнала бы, что может дышать под водой.Герои книги Андреаса Эшбаха живут в Австралии 2151 года. Но в прибрежном городе Сихэвене под строжайшим запретом многие достижения XXII века. В первую очередь – меняющие облик человека гаджеты и генетические манипуляции. Здесь люди всё еще помнят печальную судьбу вундеркинда с шестью пальцами на каждой руке, который не выдержал давления собственных родителей. Именно здесь, в Сихэвэне, свято чтут право человека на собственную, «естественную» жизнь. Открывшаяся же тайна превращает девушку в изгоя, ей грозит депортация. И лишь немногие понимают, что Саха может стать посредником между мирами.Андреас Эшбах (родился в 1959 году) – популярный немецкий писатель-фантаст, известный своим вниманием к экологической тематике; четырехкратный обладатель Немецкой научно-фантастической премии имени Курда Лассвица. Его романы несколько раз были экранизированы в Германии и переведены на десятки языков. А серия «Антиподы», которая открывается книгой «Аквамарин», стала одной из самых обсуждаемых на родине автора. Дело не только в социально-политическом посыле, заложенном в тексте, но и в детально проработанном мире далекого будущего: его устройство само по себе – повод для размышления и обсуждения.

Андреас Эшбах , Наталия Александровна Матвеева , Наталья Александровна Матвеева , Оксана Головина , Татьяна Михайловна Батурина

Зарубежная литература для детей / Остросюжетные любовные романы / Современные любовные романы / Самиздат, сетевая литература / Детская фантастика
Академик Вокс
Академик Вокс

Страшная засуха и каменная болезнь иссушили земли Края, превратили Каменные Сады в пустошь, погубили все летучие корабли. Нижним Городом правят молотоголовые гоблины — Стражи Ночи, а библиотечные ученые вынуждены скрываться в подземном Тайнограде. Жители Санктафракса предчувствуют приближение катастрофы, одного Верховного Академика Вокса это не пугает. Всеми забытый правитель строит хитроумные злокозненные планы на будущее, и важная роль в них отводится Плуту Кородеру, Библиотечному Рыцарю. Плут все бы отдал за то, чтобы воздушные корабли снова бороздили небо Края, а пока ему предстоит выдержать немало испытаний, опасных и неожиданных: рабство у Гестеры Кривошип, отвратительная роль предателя, решающую схватку с беспощадными шрайками в туннелях Тайнограда...

Крис Риддел , Пол Стюарт

Зарубежная литература для детей / Детская фантастика / Книги Для Детей