Міхал Шьмєляк - Вники

– І священики, і поліцейські повагу повинні заслужити, – втрутився парох. – Ніщо з неба не падає.

Зараз нам плюють під ноги і називають педофілами. Ми самі на це заробили.

– Не тут, не у Вниках, — відповів юнак. – Я приїхав, а тут гарно, тихо, одна парафіянка відразу ж

випічку принесла, а інша - наливку. В все з посмішкою.

Цього разу економка грюкнула об стіл полумиском зі свинячими відбивними.

– Тому що пан парох заслужив на це, — сказала вона. – Само прийшло. Він слуга Бога і людей. До

обіду не спить, а отару з самого ранку доглядає.

– Та ну, – махнув рукою юнак.

– Саме так. – Косма вирішив, що настав ідеальний час для втручання. – Мені сказали, що у вас немає

вікарія.

– Тому що він не вікарій, — швидко втрутилася економка. – Отець Марек приїхав сюди відпочити.

– Ага, на відпочинок... — кисло підтвердив молодий священик.

– Часом тіло потребує відпочинку, іноді - душа, – сказав парох.

Отець Марек відповів без слова, і Косма переконався, що з руху його губ можна прочитати слово

"дупа". Очевидно, юнак прийшов сюди не з радості. Цікаво, чи він прибув до цієї парафії, щоб подумати про

різні речі, і якщо так, то що наробив і за що каявся?

– Пан Косма приїхав сюди з не дуже приємним і надзвичайно складним, як на мене, завданням. –

Священик повернувся до нього, відкладаючи ніж і виделку. – Йдеться про молодого священика, який також

3

Отець Матеуш (пол. Ojciec Mateusz) — польський драматично-кримінальний серіал, що

транслюється на TVP1 з 11 листопада 2008 року. Це польська версія італійського детективного серіалу "Дон

Маттео" / "Don Matteo", який транслюється в Італії на Rai Uno.

11

прибув до нас у відпустку, даючи полегшення своїй збентеженій і заблудлій душі. Так ось, одного ранку

виявилося, що він вирішив перервати свій відпочинок і залишити наш гостинний дім.

– Так, саме так, як каже панотець, – охоче підтвердила економка. – Зранку кличу на сніданок, а там

нічого. І не спав до полудня, як деякі люди. Вранці вставав, молився, першим снідав. Йому залежало.

– Люцинка… – Священик, очевидно, був не в захваті від того, що економка перебивала його і

говорила більше за нього. Проте їй це було байдуже.

– Пішла до його кімнати і стукаю. Ну, а там тиша. Ну, я знову стукаю. нічого Тоді я зайшла, бо

подумав, що, може, щось трапилося, а ліжко було застелене, і все прибрано. Він був таким чемним і милим

хлопцем, що, навіть коли втікав уночі, то порядок по собі залишив.

Вона знову скоса глянула на молодого священика, коли накладала його найменшу котлету.

– Він утік? – запитав Косма.

– Утік, — підтвердила економка. – А перед чим – один Бог знає. Тихенько вночі зібрав речі і поїхав.

Тут ніхто хати на ніч не замикає, бо кого там боятися? Спокій. Крадіжок немає.

– Люцинко, — повторив парох, але не докірливо, а лагідно, ніби докоряючи дружині, яка забагато

балакає в компанії. – Може, пиріг подасте?

Економка так глянула на священика, що той мав би миттєво закаменіти або, хоча б, упасти трупом.

– Правда така, що, мабуть, вже не витримав, – прямо звернувся старий священик до Косми. – Він

пробув у нас місяць, а це дуже багато, особливо для людини з великого міста. Перші дні тут чарівні, нове

місце, гори, природа, парафіяни цікавляться прибулим, відвідують його, але потім починається нудьга.

Нарешті він не витримав і пішов.

– Але куди? – кинув Косма.

– Десь загинув? – запитав молодий священик, вже повністю прокинувшись.

– Я не знаю, чи він загинув десь, — зітхнув парох. – Ти, напевне, помітив, хлопче, що йому не було

куди йти. Ще один місяць, і він міг легко повернутися до служіння Христу з чистою совістю. Ти тут недовго, за

кілька тижнів сам побачиш, якими довгими стають дні, і як повільно плине час на селі. Щовечора тобі буде

хотітися зібрати речі та втекти. Але чи варто?

– Чому ви не заявили про зникнення в поліцію? – майже зі звинуваченням запитав Косма.

– А нащо заявляти? – відповіла економка, заходячи до вітальні з пирогом на срібній тарелі. – Якщо

дачник уходять вночі, хтось про них повідомляє? НІ. Хіба що не заплатять.

– Як каже Люцинка, – кивнув парох. – Я лише доповів курії, що він пішов уночі. Навіщо мені йти в

поліцію? Жодних ознак злому або чогось іншого. Він все зібрав, гарненько і неквапливо, і пішов. Дорослий

чоловік. А що вночі? Ймовірно, він боявся, що я захочу його зупинити. Помилка. Усе мистецтво покаяння

полягає в боротьбі зі своїми демонами та гріхами. Ви повинні самі визначити собі покарання і виконати його.

Не у в'язниці, за стінами, під охороною озброєних стражів, а тут. – Священик постукав пальцем по голові над

почервонілим вухом. – Сюди ви повинні направити звинувачення, прийняти його, потім буде покаяння, жаль

за гріхи, рішення покращитися та виправити помилки, компенсувати їх. Якщо самому цього не зробити, ти не

можеш бути доброю людиною, а тим більше священиком. Як можна, живучи в гріху, сповідати інших і

накладати на них покуту? Не можна.

– І за що він покутував? – спитав Косма.