визнати, що хазяйка священика була не права, коли казала, що Валясякова не вміє готувати.
45
– Ми його прийняли, — без емоцій відповіла хазяйка.
– Ви прийняли?
– А що, це не дозволено? Собаку,що біля халупи блукає можна, а людину - ні? То ми його, як ту
собаку, що втратила дім, нагодували, дали йому притулок. Нагодуй голодного, одягни бідного. Так і в нас, то
тут поїсть, то там, викупається, чоловіки йому часом халупу поправлять.
– Але як він потрапив до Вників? Звідки тут взявся?
– Як для мене, з ним було так, як і усе у нас, у Вниках.
– Це ж як? – запитав Косма після хвилини мовчання.
– Додати пану бігосу? – тим часом запитала господиня з похмурим обличчям.
– Будь ласка.
Поліцейський підштовхнув до неї тарілку, боячись, що відмова від добавки означатиме кінець
розмови.
– За порядком у Вниках Ісус Христос стежить, — дуже серйозно сказала жінка, подаючи йому
добавку бугосу. – Він дбає про те, щоб усе було так, як має бути, як було спочатку, нині, завжди і на віки віків, амінь. Тому, якщо запитати, хто привів сюди цю нещасну душу, то це він, Ісус Христос.
– Тобто він не тільки сходить з хреста і мстить грішникам, а й керує людей у ваше село? – намагався
не надто насмішливо звучати Косма.
– Можете й сміятися, але дороги Господні недосліджені. Одного дня якийсь старий китаєць їсть
кажана, а наступного дня у нас не можна до костелу піти. Але це мене вже не хвилює, ми зранку пішли до
нотаріуса, папери підписали, землю продали. Через два тижні я переїжджаю до дочки в місто. Стану гуляти в
парку і годувати голубів.
Вона закрила контейнер з їжею і вийшла з кухні. Ну от, знову вона залишила Космі загадку.
Косма доїв бігос і витер залишки з тарілки шматочком хліба, як завжди вдома. Як такі дрібниці
залишаються з людиною до смерті? Звички, про які не замислюєшся і від яких неможливо відучитися. Він
поставив тарілку в посудомийну машину і відчув легке запаморочення. Вишнівка священика завершила своє
солодке паломництво від шлунку до кровотоку, перетворивши солодкість фруктів в хмільну ейфорію.
По тілу Косми розлилося цілком приємне тепло, але він не повинен був зустрічати Майю в такому
стані. Просто він був злегка під шофе. Він подивився на годинник, мабуть, міг дозволити собі дві години сну.
Потім освіжаючий душ, кава і вперед. Обов'язок переміг, він перекинув фотографії з телефону на ноутбук, запакував все в архів і відправив Синиці з проханням перевірити в базах поліції.
Косма упав на ліжко, поставив будильник на телефоні і, про всяк випадок, ще й на годиннику, і встиг
подумати, що він, мабуть, поганий слідчий. Замість того, щоб стежити за Пьотром Дембіцьким, як гончак, він
пив, їв і заводив романи. Ну і спав. Але загалом-то він був у відпустці. Звуки грози, що виривалася з Вник, і
прохолодне повітря, що просочувалося крізь вікно, повільно заколисували його.
Будильник підняв його зі сну, як рятівник потопельника. Якусь мить Косма не міг зрозуміти, де він і
що робить. У голові гуділо, а в роті пересохло. Він подивився на свій телефон і побачив повідомлення:
Надіслано п'ятнадцять хвилин тому. Косма вискочив з ліжка, дістав банку кока-коли з холодильника
на кухні й швидко її випив. Цукор закачав в його вени нову енергію. У нього не було похмілля, для нього
було ще зарано, та й випив він не так багато.
Душ повністю розбудив його, кілька бризок дезодоранту, нова футболка, і молодий поліцейський
був готовий добувати світ. Виходячи з дому, він не зустрів господині, але по дорозі натрапив на трьох
відвідувачів магазину, тих самих, які вчора знайомили його з місцевим фольклором. Ті посміхнулися, побачивши його, підняли невимушений тост пивними пляшками, Косма показав на годинник і вибачливо
знизав плечима. Вони засміялися якось вульгарно і липко. Можливо, вони щойно побачили машину Майї, а
чутка про те, що вони разом фотографують захід сонця та їдуть до Єлєньої Гури, вже блискавично
поширюється Вниками?
Ну, до біса з ними.
Він дійшов до цвинтаря, не зустрівши дяка чи жодного зі священиків. Зараз йому було не до
розмови з ними. Мерседес стояв на парковці перед цвинтарем, а Майя метушилася між могилками.
– Привіт, — сказав він у знак привітання.
– Ну, привіт, – з усмішкою відповіла дівчина.
46
На щастя, вона не підійшла до нього з поцілунком, щоб привітати його, він боявся, що він відчує
запах алкоголю, а може, що сам дуже почервоніє. У будь-якому випадку сорому б наївся.
– Що ти робиш сьогодні? – спитав Косма, побачивши, що Майя тримає на метровій жердині
маленький прилад, який поставила посеред могили, натиснула кнопку, а потім пішла до наступної.
– Вчора фотографувала, сьогодні роблю GPS-розмітку. Ідея полягає в тому, що кожен, хто шукає
певну могилу, може скористатися навігацією, щоб дістатися прямо до неї. Звичайно, це для приїжджих, бо