ef8e164b9ddb4e6382d512bdeac55396

відпустимо Рябова й подивимося, куди той вийде», — вирішив Белокун, наче

Мамай був не зниклим ученим, а божеством рівня Двобога. З таким самим

мотивом після того, як прийшла звістка про смерть Рябова, він відправив у Дешт

Талавіра.

«Талавір — черговий знак Мамая. Він знайде те, чого не знайшов Рябов».

Тобто Талавір мав знайти Мамая, але Белокун заборонив пояснювати йому

завдання. Талавір мав «вивести на Мамая». Саме «вивести», як собака-шукач. І

це було верхом божевілля — так розкидатися тими, хто вижив після суєру, що

випаву перші дні після Спалахів. Експерименти над Рябовим і Талавіром могли

наблизити до розуміння природи «Золотої Колиски». Натомість Белокун

відправив їх у Дешт. І що в результаті? Рябов загинув. Сфена сумнівалася, що

Талавір був здатен знайти Мамая. Ба більше, вона не вірила, що найкращий

учень Зорга досі живий. Залишалася надія, що Талавір натрапить на якісь сліди

«Золотої Колиски». Усе ж таки Мамай був з Ак-Шеїх. Можливо, підтримував

зв’язки з кимось із селища. Хоча після того, як Талавір відкинув її пропозицію

про співпрацю, це вже не мало значення. У цій ситуації у Сфени був лише один

варіант — скористатися необачністю Белокуна. Може, він і вважав себе

абсолютною владою на Матері Вітрів, але для материка, звідки прибула Сфена, Белокун був порушником Догмату. Сфена ризикнула й відправила рапорт Язику.

Догмат забороняв порушувати субординацію. Вага слова Белокуна була більшою.

Якби він публічно заперечив звинувачення Сфени, покарали б її, а не доктора.

Рапорт Сфени прийняли — і це було доброю новиною. Сфена отримала

відповідь із печаткою самого Язика. Погана новина — він наказав і далі

спостерігати за експериментом.

«Експериментом!» — Сфена ледь не задихнулася від обурення. Белокун

втрачає контроль над розумом, а вона мусить просто дивитися, як він знищує в

Дешті Старших Братів? Наступна думка викликала обережну радість. Язик

наказав їй стежити. Вона отримала його персональний наказ. Отже, і в Язика є

сумніви щодо Белокуна, а в неї — шанс на реабілітацію та кар’єру. Сфена уявила

себе очільницею Матері Вітрів. Якщо їй вдасться удосконалити тогірек Діви, залучити до мережі більше жінок, то вона отримає і справжню владу над

Дештом. Солодкі мрії затуманили розум, і вона з розмаху врізалася в Толіка.

Голомозий череп блищав від поту. Він мовчки кивнув на сусідні двері. З них

долинав звук боротьби. Вочевидь, саме там був Гавен Белокун.

— Що там? — Сфена зазирнула у віконце.

У кутку білої безликої кімнати билася в істериці дівчинка років шести.

— Гумконвой привіз. Капець, жахлива почвара. — Толік облизав темні

губи. — Ледь відбили в Армії потвор. Гналися аж до мукоеде ляїн ер.

Сфена з недовірою подивилася на дитину. Вона мала бліду, аж синювату

шкіру, що наче світилася зсередини. Але, крім цього, жодних змін.

Над дівчинкою застигли медичні сестри Ханум та вкрита зміїною шкірою

Ліза. Обидві пройшли випробування ритуалом у якості резонаторів. Ханум не

виявила жодних здібностей. А от щодо Лізи Сфена ще сподівалася. Упритул до

дверей стояв Белокун. Він щось запитав, Ліза стенула плечима й показала на

порожній шприц і свою руку. На слизькій зеленуватій шкірі виднівся укус.

Белокун звів брови — і цього було достатньо. Ліза вибігла в коридор і вже за

мить повернулася з іншим препаратом. У шприці виблискував суєр. Вони

накачували дитину «фактором З». Слідом за Лізою зайшов Толік. І це вже було

зовсім дивно, враховуючи вік і вагу дитини. Але те, що відбулося

за кілька хвилин, стало несподіванкою не тільки для Сфени, а й для всього

персоналу Медичного. Попередній укол подіяв. За першого наближення Толіка

дитина затрусилася. Її шкіра вкрилася пухирями, які запульсували суєрним

світлом. Толік схопив дівчинку за ноги, Ліза спробувала оголити руку для

наступної ін’єкції. Лише Ханум та Белокун залишилися стояти. І раптом дитина

вигнулася і пронизливо завищала. Сфена відсахнулася від віконця. За мить об

стіни вдарилося щось важке. Коли вона знову подивилася, на підлозі лежали Ліза

й Толік. Медична сестра перетворилася на величезну порцелянову ляльку. Її

обличчя розбилося. Шматок із широко розплющеним оком дивився просто на

Сфену. Толік отримав голову ведмедя. Він теж не рухався, але його груди

здіймалися. Руки дівчинки вкривали великі кристали отруйної солі.

У дверях з’явилося бліде обличчя Белокуна. Він наказав викликати

охорону. Ханум залишилася стояти над дитиною. Вона щось шепотіла. На свій

подив, Сфена впізнала літанію з обряду Діви, яку записала Іфігенія Кіммерицька.

У коридорах з’явилися інші люди, Белокун елегантним жестом відкинув волосся

і привітно кивнув Сфені, наче зрадів її появі.

— Дуже-дуже цікавий екземпляр.

— Ви кололи їй суєр?

— У неї цікава здатність до засвоєння. Може накопичувати суєр, а потім

віддавати іншим. Діє наче стовідсоткова суєрна буря. Її доторк призводить до

миттєвих мутацій. Ходімо, поки тут усе приберуть, — сказав Белокун так, наче

Ліза завжди була лише порцеляновим сміттям. «Зі своїми дурними

експериментами він залишиться без персоналу», — подумала Сфена. Замість

того, щоб іти у свій кабінет чи на місток, Белокун завів її до афізи, у якій вона