— Ні! — пирснула Гуль. Бузкові очі весело блиснули. — Гуль знайшли в
Дешті. Азіз-баба взяти до себе. Хороший.
Гуль підсунула низенького столика, поставила дві маленькі чашки й
розлила чай. Вона наче танцювала. Кожну піалу піднімала так, аби
продемонструвати довгі чотирифалангові пальці та тонкі зап’ястки. Навколо
обличчя і тонкої шиї маленькими змійками здіймалися сотні косичок. А коли
вона нахилялася, то випинала груди й вигинала стан. Гуль мала на диво
спокусливу фігуру.
— Ти сказала, що Рябов хотів зайти до будинку Сєрова. Звідки знаєш? —
Талавір відпив із чашки. Язик обпік солоно-гіркий смак.
— Він казати. Я їжу носити. Варену бору, солонець, янтих, раз м’ясо. —
Дівчина облизалася.
— Ви багато говорили?
— Ні. — Гуль витріщила очі й постукала себе по голові. — Він бум-бум.
Говорити ще менше за мене.
Талавір знову подумав про те, як Рябов опинився в Дешті. Судячи з усього, був ще більш зламаним Братом, ніж він.
— І все одно я відчуваю, що ви були приятелями, — усміхнувся Талавір і
знову покуштував чай. — Скажи, у ніч перед смертю він збирався до того
будинку?
— Гуль не знати! Але бути глупим вийти в ніч світіння Йилдиз.
— Що це за ніч така? — здивувався Талавір. Він відчував, що ще трохи —
і місцеві вірування доведуть його до сказу.
— Ніч, коли з будинку Гєри виходить джадал. Усі знати. Лише ти не знати,
— зареготала Гуль.
— Тієї ночі була буря?
— Ні! Ти зовсім тук-тук. Ніч світіння Йилдиз є — бурі немає.
Отже, Гєра Сєров збрехав про бурю і змусив підтвердити Ма. Про що ще
не сказав офіційний бей Ак-Шеїх? Талавір згадав рух за вікном у будинку з
деревом. Що саме тут шукав Рябов? І що чи кого має знайти він, Талавір?
— Хто ще живе в тому будинку? — Талавір показав Гулі гральну карту
Мамая.— Гєра, — з готовністю відповіла синьошкіра. — Його дружина. Хлопчик
лікарки казати — мертва дочка. Казати, вона сидить на спині в старого.
— Казати? Але в Гєри за спиною реально синя потвора?
— Значить, ти казати, як Бекир, — безтурботно стенула плечима Гуль.
Талавір замислився, чи бачить іще хтось, окрім нього й хлопчика, ту кляту
потвору.
— Ти коли-небудь чула про доктора Мамая?
На подив Талавіра синьошкіра жінка захихотіла.
— Смішне ім’я. Кіммерицькою «мамай» — ніхто. Так Азіз-баба казав, —
поважно мовила дівчина. — Так ніхто себе не називати в Ак-Шеїх.
Талавір розчаровано кивнув і без особливої надії вирішив спробувати ще
одну річ:
— А про Золоту Колиску чула?
— Так! — Гуль радісно сплеснула в долоні. — Це моя улюблена казка.
Азіз-баба постійно розказувати. Кіммеринці вірять, що Золота Колиска дає владу
над цією землею.
З того, як Гуль говорила про старійшину, було зрозуміло, що він має над
нею беззастережну владу. У голові Талавіра завирували думки. Азіз-баба був
достатньо старим, щоб знати Мамая. Вони обидва захоплювалися казкою про
чарівну Золоту Колиску. Чи був між ними зв’язок? А головне, чи був старійшина
причетним до того, що сталося з Рябовим.
— Ти носила їжу Рябову на прохання Азіза-баби?
— Він сказав: неси. Гєра бей: «Вона йому сподобається», — дівчина дуже
точно скопіювала плаксивий голос Сєрова.
— І ти йому сподобалася? — Це вже було зовсім неочікувано. Навіщо
місцевій владі підсовувати Рябову жінку? Хіба ще один ритуал гостинності?
— І тобі можу сподобатися. — Гуль знову простягнула до нього піалу з
чаєм. Талавір відпив, не відводячи очей від жінки.
— Вони наказали шпигувати за Рябовим?
— Азіз-баба, — Гуль навіть не спробувала збрехати. Дівчина підсунулася
ближче, Талавір відчув її дихання. Вона витягнула довгого роздвоєного язика й
облизала його щоку. Язик був шершавим і сухим, наче в кицьки. Талавір
притлумив бажання відсунутися.
— Як насправді помер Рябов?
Фіолетові очі стали непроникними.
— Якщо ти приховуєш правду, Старші Брати цього не подарують. —
Талавір схопив Гуль за руку. Він відчував, що Белокун підслуховує. — Ідеться
про вбивство Повноважного. Покриваючи Азіза-бабу чи Гєру, ти стаєш
співучасницею. Ти ж знаєш, що за це може бути?
Гуль кивнула, несміливо всміхнулася й облизнулася. Блиснули гострі
білосніжні зуби. А потім вона зробила те, чого Талавір не очікував, — схопила
його за голову й спробувала вкусити за манкур. Хватка виявилася несподівано
сильною. Талавір учепився в її підборіддя, не даючи гострим зубам зімкнутися
на його шкірі. З останніх сил відкинув жінку й витяг бляшку Ханум. Він
планував засунути її до рота синьошкірої, але вистачило самого вигляду
пластини. Золото подіяло на неї так само, як на демоницю в кургані Кара-
Меркит. Гуль відскочила. На її обличчі застиг подив, наче вона побачила перед
собою не Талавіра, а когось іншого.
Перед очима знову попливло. Що за чай підсунула синьошкіра? І раптом у
його голові пролунав шепіт. Це було схоже на гудіння машин на Матері Вітрів, і
водночас йому вдавалося розрізнити слова. «Золота Колиска», — проказав
скрипучий жіночий голос. Манкур мовчав. Белокун не втручався. У свідомість
заліз хтось третій. Перед внутрішнім поглядом Талавіра спливла золота маска
духу з Кара-Меркит. Він збожеволів під впливом суєру? Це отрута Гулі чи
доторк демониці, як попереджала Ма? Затуманеними очима він подивився на