ef8e164b9ddb4e6382d512bdeac55396

Лише набагато пізніше, коли батька звинуватили в зраді, а вона розбирала

папери після обшуку, їй на очі потрапив давно забутий рукопис — «Сказання

Іфігенії Кіммерицької». Святі воїни, що прийшли по батька, не звернули на

нього уваги.

Сфена позеленіла від злості, коли вперше прочитала рукопис. Про тогірек

Діви батько дізнався саме звідти. Хто б не була ця Іфігенія Кіммерицька, їй

вдалося з науковою точністю обґрунтувати те, про що Сфена лише боязко

натякала у своїй науковій роботі: частинки суєру пов’язані. Відкриття Іфігенії

Кіммерицької мало величезний потенціал. Але батько, замість того щоб

поділитися ним з іншими, залишив «Сказання» гнити серед справжньої маячні.

Бо Іфігенія, як і Сфена, була лише жінкою.

Для Сфени віднайдення «Сказання Іфігенії Кіммерицької» стало знаком

Двобога. Не чекаючи, поки її визнають дочкою ворога народів, вона попросилася

в Територію К. На той час потік рекрутів у зону ураження майже припинився.

Старші Брати не бачили користі від суєру, який діяв лише в Дешті, як і від

мертвої, населеної потворами землі. Про Матір Вітрів і Белокуна воліли забути.

Але прохання Сфени задовольнили.

На Матері Вітрів вона не раз перечитувала записи Іфігенії. Їй удалося

відтворити ритуал «тогірек Діви» і встановити контакт зі шпигуном в Ак-Шеїх.

Дуже дорогий контакт. Крім того, що кожного разу їй доводилося вживати юшан

для того, щоб входити в транс, ритуал, як і бакаса, тягнув із неї суєр. Пізніше

Сфена відкрила, що цей ефект можна мінімізувати, залучивши інших жінок-резонаторок.

— Я знайшла нового резонатора, як ви й просили. — Руф торкнулася руки

Першої Зіниці й обережно додала: — Вона ще дикувата й смердить, наче

тварина, але тямуща. Я вже кілька місяців за нею спостерігаю. Підйом на Матір

Вітрів їй не зашкодив. Як була вкрита хутром і з рогами, так і лишилася. Суєр її

не любить.

Місцевою «суєр не любить» означало, що зміни законсервувалися. Про цей

варіант мріяли всі новоприбулі. Сфена подивилася на блакитне пір’я, що

заміняло Руфі волосся, і стиснула губи. За останній місяць пір’я вкрило голову й

торкнулося шиї. Руф суєр «любив», а отже, їй треба перестати мріяти про

повернення додому.

— Добре, нехай буде та смердюча дикунка. Потрібно покращити сигнал з

Ак-Шеїх. — Вона особливо наголосила на останньому.

— Щось із Талавіром?

— Переживаєш? Ви не встигли попрощатися? — Сфена глузливо

посміхнулася.

— Не дуже й хотілося, — форкнула Руф.

Сфена

кивнула.

Ще

бракувало,

щоб

Зіниця

прикипіла

до

експериментального кролика Белокуна.

— Талавір уже в Ак-Шеїх. Втрапив у якусь халепу, але наче цілий. Про

всяк випадок накажи Мато Дуковачу бути поблизу. А мені треба до Белокуна.

Сфена поправила форму й кисло посміхнулася до пір’яголової.

— Покажіть йому, хто найрозумніший на Станції, — відказала Руф.

Сфені сказали шукати Белокуна в Медичному відділку. Очільник Матері

Вітрів залишив командний пост, щоб поспостерігати за новою пацієнткою. І в

цьому був весь Белокун. Замість укріплення влади, торгів із материком та

особистих клятв Язику, він займався незрозумілими дослідженнями.

Сфена подивилася на портрет доктора Зорга, що прикрашав вхід до

Медичного відділка. На відміну від Белокуна, Зорг був політиком.

За допомогою генетичної корекції та біоінженерії Зорг обіцяв створити

ідеального солдата, ідеального Брата. А поки тривали ці дослідження, Зорг

зосередився на пошуку талановитих дітей.

Подейкували, що всі молодші колеги Зорга потрапили до нього саме так. Їх

вилучали з родин, особливим чином виховували й навчали, а потім долучали до

наукової команди.

Цей шлях пройшов і Белокун. Але справжньою зіркою команди доктора

Зорга та його улюбленим учнем був Мамай. У батькових паперах Сфена

знайшла його медичну картку. Мамай народився з церебральним паралічем, страждав на аутизм, синдром саванта та бічний атрофічний склероз. Така дитина

не могла вижити. Але хлопчик мав надзвичайні здібності й потрапив до школи

доктора Зорга. Там йому зробили купу операцій на мозку, це тільки підсилило

його таланти. Батько називав Мамая «монстром Зорга» й водночас його

ахіллесовою п’ятою. Тоді Сфена не розуміла чому. Пізніше дізналася, що Мамай

і Белокун були єдиними, хто вижив після вибуху, у якому загинув Зорг. Інцидент

назвали терактом. Белокуна та Мамая перевели в Кіммерик. Тоді там уже

тривала війна. Якщо Язик і підозрював Мамая та Белокуна в причетності до

смерті Зорга, то про це мовчали. Зрештою, Язик позбувся політичного опонента.

Мамай пропрацював поблизу Шейх-Елі менше року. Сталися Спалахи, війна закінчилася, а Кіммерик перетворився на Дешт. Белокун почав керувати

Станцією. Він не тільки знову вижив, а й не зазнав впливу суєру. Язика це

вразило.

Белокуну вдалося переконати Язика, що Спалахи спричинила таємнича

зброя, яку розробляв Мамай. У записах, що він залишив, вона називалася

«Золота Колиска». Ба більше, Белокун увірував, що Мамай не загинув, а досі

десь у Дешті. Він цілком серйозно казав, що всюди бачить знаки від доктора

Мамая. Таким знаком він назвав пробудження останніх із загону, що потрапив

під перший суєр. «Це не Рябов хоче в Дешт — це Мамай являє свою волю. Ми