78. Езотерика — те, що розкривається лише втаємниченим, належним до певної соціально-культурної групи.
79. Вебер Карл Марія фон (1786-1826) — німецький композитор, диригент і музикальний критик. Один із зачинателів романтичної опери.
80. Ганс Гайлінг — герой однойменної опери німецького комнозитора-романтика Августа Маршнера.
81. «Фіделіо, або подружнє кохання» — єдина опера Бетховена. Існують три увертюри до неї під назвою «Леонора» (за ім'ям головної героїні опери) і одна увертюра під назвою «Фіделіо». Найдосконаліша увертюра «Леонора-3», яка найчастіше виконується.
82. Радник консисторії і генерал-суперінтендент — вищі керівні посади в лютеранській церкві.
83. Полігімнія — одна з дев'яти муз у грецькій міфології, покровителька музики.
84. «Лоенгрін» — опера Вагнера.
85. Святий Августин (354-430) — християнський теолог і церковний діяч, один із засновників християнської церкви. В трактаті «Про місто Боже» заклав основи християнської філософії історії, розвинув ідеї провіденціалізму, за яким усе у світі відбувається з волі провидіння.
86. Зороастр — засновник давньоіранської релігії маздаїзму (VII ст. до н. е.). В біблійній розповіді про Ноя та його синів ім'я Зороастра не згадується. Воно з'явилося в пізнішій легенді.
87. Франке Август Герман (1663-1707) — німецький вчений і проповідник, один з провідних діячів пієтизму — течії в протестантській церкві, що виступала за моральне вдосконалення особистості й чистоту релігійного почуття. Відіграв важливу роль у розвитку німецько-східнослов'янських культурних зв'язків
88. Канштайнівське біблійне товариство — товариство, засноване в Галле 1710 року бароном Карлом Гільдебрандом фон Канштайном для вивчення Біблії і поширення пієтистської літератури.
89. ...ще й ту перевагу, що був тотожний з університетом у Віттенберзі.— Віттенберзький університет, де викладав у першій третині XVI ст. Лютер, став першим вогнищем реформаційного руху в Німеччині. «Дух Лютера», наголошується в романі, присутній і в сусідньому з Віттенбергом університеті Галле.
90. Причастя в двох відмінах — причастя вином і хлібом у протестантів на відміну від причастя лише хлібом у католиків. Цим оповідач наголошує широту своїх релігійних поглядів.
91. Альбрехт — архієпископ Магдебурзький і курфюрст Майнцський (1490— 1545), церковний ієрарх, який підтримував зв'язки з гуманістами, але ухильно ставився до їхньої боротьби з церковним обскурантизмом. Згодом став ортодоксальним католиком.
92. Йонас Юстус (1443-1505) — соратник Лютера, брав участь в його перекладі Біблії
93. Еразм Роттердамський (1467-1536) — виступав проти католицької реакції, але водночас стримано ставився й до реформаційного руху в якому все виразніше проявлялася віросповідальна нетерпимість, чим накликав на себе гнів Лютера.
94. Меланхтон (грецький переклад німецького прізвища Шварцерд) Філіпп (1497-1560) — німецький теолог і письменник, один з визначних діячів Реформації, соратник Лютера.
95. Шлаєрмахер Фрідріх Даніель (1768-1834) — німецький філософ і теолог, виступав проти релігійного фанатизму. Член Ієнського гуртка німецьких романтиків.
96. Онтологічний доказ існування Бога.— Суть цього доказу, висунутого англійським середньовічним теологом Ансельмом Кентерберійським, зводиться до того, що мислимість Бога є достатнім логічним обгрунтуванням його існування.
97. Вольф Йоганн Христіан (1679-1759)— німецький філософ, учень Лейбніца й професор університету в Галле. Представник раннього німецького Просвітництва.
98. Неотомізм — поширена філософська течія в католицизмі XX ст., виходить із вчення середньовічного філософа й теолога Фоми Аквінського (1225 чи 1226-1274), який систематизував схоластику на базі християнського аристотелізму.
99. Неосхоластика — збірне поняття, що об'єднує різні течії католицької філософії, яка прагне до відродження середньовічної схоластики.
100. Філософія життя — ірраціональні філософські течії кінця XIX й початку XX ст., що засновуються на понятті-образі «життя» як органічної цілісності й творчої динаміки буття, яке осягається інтуїтивно (Ф. Ніцше, Л. Клагес, А. Бергсон та ін.).
101. Міст зітхань — горбатий міст у Венеції, по якому вели на страту злочинців.
102. Роланд — герой «Пісні про Роланда», перлини старофранцузького героїчного епосу. Статуї Роланда, який вважався взірцевим лицарем, споруджувалися в середньовічних західноєвропейських містах.