Доктор Фаустус

17. ...два пов'язаних алітерацією чаклунських замовлянь фульдською говіркою.— Йдеться про притаманне давньонімецькому віршуванню повторення групи приголосних при наголошених голосних в межах одного вірша (рядка); фульдська говірка — говірка міста Фульди та його округи в середній Німеччині.

18. Оттон III (980-1002) — імператор Священної Римської імперії німецької нації, середньовічного державного утворення. Все сказане про нього в тексті достовірне, окрім поховання у вигаданому автором місті Кайзерсашерні. Насправді Оттон III похований в Аахені.

19. Сціпіон Публій Корнелій (бл. 235 - бл. 183 до н. е.) — римський полководець, прозваний Африканським за перемоги над Карфагеном у Другій пунічній війні.

20. Чімабуе (бл. 1240-1320) — італійський живописець флорентійської школи, один з митців проторенесансу (пізнього середньовіччя, в якому розвивалися ренесансні тенденції).

21. Страдіварі Антоніо (1644-1737) — славетний італійський майстер струнних смичкових інструментів, працював у Кремоні.

22. Тутті (всі — іт.) — звучання всіх інструментів в оркестровій музиці.

23. Хоровод блудних вогників — фрагмент із ораторії «Засудження Фауста» французького композитора-романтика Гектора Берліоза (1803-1869).

24. Заклинання вогню — заключна сцена в музикальній драмі «Валькірія» німецького композитора-романтика Ріхарда Вагнера (1813-1883).

25. Кантилена — співуча плавна мелодія.

26. Лур — старовинний скандінавський духовий інструмент.

27. Танок кістяків на цвинтарі — в «Танці смерті», оркестровій фантазії французького композитора Каміла Сен-Санса (1835-1921).

28. Гліссандо — ковзання від ноти до ноти по струнах або клавішах.

29. Ерарівські педальні арфи — арфи, винайдені французьким майстром Ераром (1752-1831).

30. Кванц Йоганн Йоахім (1697-1773) — німецький музикант, віртуоз гри на флейті й гобої.

31. «Послання до римлян» (апостола Павла) — одне з ранньохристиянських апостольських послань, які ввійшли в Новий заповіт.

32. Квінтове коло — зіставлення гам, де гами віддалені одна від одної на квінту вверх чи вниз, перебуваючи з нею в домінантному відношенні.

33. Терцієва спорідненість — між тризвуччями, тоніки яких знаходяться на відстані терції, тому терція одного є тонікою другого.

34. Неаполітанська секста — секста, що утворюється між четвертим і другим низькими ступенями. За допомогою терцієвої спорідненості й неаполітанської сексти відкривається можливість модуляції в далекій тональності.

35. Енгармонійна заміна — різні назви звуків тієї самої висоти і висотна рівність звуків різних назв. Кожен звук темперованого звукоряду може бути водночас як піднятим на півтону (знак дієз) нижчим звуком, так і піднятим на півтону вищим звуком (знак бемоль), що збагачує можливості модуляцій в іншій тональності.

36. «Мармурова статуя» — оповідання Йозефа фон Айхендорфа (1788-1857), німецького письменника-романтика. Волею автора роману вигаданий персонаж створює неіснуючу оперу на сюжет цього оповідання.

37. Преторіус Міхаель (1571-1621) — німецький композитор і музикальний теоретик.

38. Фробергер Йоганн Якоб (1635-1695) — німецький органіст і композитор раннього барокко.

39. Букстегуде Дітріх (1637-1707) — німецький композитор і органіст; як і Фробергер, був попередником Баха.

40. ...між розквітом Генделя і Гайдна.— Розквіт творчості Георга Фрідріха Генделя припадає на першу третину XVIII ст., а розквіт творчості Йозефа Гайдна — на останню його третину. Це час між розквітом музики німецького барокко і музики віденського класицизму.

41. Соната для рояля опус 111 — остання, 32 соната Бетховена до-мінор.

42. ...разом із двома іншими...— Тобто фортепіанними сонатами №30, мі мінор, опус 109 і №31, ля-бемоль мажор, опус 110.

43. Фамулус (слуга, учень — латин.).— Очевидно, Т. Манн має на увазі Антона Шнідлера, учня Бетховена, який з 1789 по 1825 рік був постійним супутником життя геніального композитора.

44. Фуга — музикальний твір імітаційного характеру, заснований на багаторазовому проведенні тієї самої теми на різні голоси; вища форма поліфонічної музики.

45. Естергазі Міклош (1765-1833) — угорський магнат і політичний діяч, протегував Бетховену, який присвятив йому кілька творів.

46. Контрапункт — 1. Те саме, що поліфонія (див. приміт. вище). 2. Рухливий контрапункт — повторне проведення поліфонічної побудови зі зміною інтервалу між голосами чи часу їх вступу відносно один до одного. 3. В поліфонічній музиці мелодія, що звучить водночас із темою.