Доктор Фаустус

137. Німецько-австрійські пізні романтики — композитори кінця XIX й початку XX ст.: Г. Малер, Р. Штраус, Г. Вольф та ін.

138. Гретрі Андре Ернест Модест (1741-1813) — французький композитор і теоретик музики, автор відомих свого часу опер.

139. Кeрубіні Луїджі (1760-1841) — італійський композитор, жив у Франції, автор опер і церковної музики.

140. Равель Моріс (1875-1937) — видатний французький композитор імпресіоністичного стилю.

141. Брентано Клеменс (1778-1842) німецький поет-романтик, який у своїй ліричній поезії орієнтувався на народно-пісенні зразки.

142. «Саломея» — опера видатного німецького композитора Ріхарда Штрауса (1864-1949) на сюжет драми Оскара Уайльда, запозичений із Біблії

143. ...атрибутом певної всесвітньо-історичної маски — Мається на увазі Адольф Гітлер.

144. Лідійський пасаж — пасаж лідійського ладу, одного з мелодійних ладів у музиці Еллади.

145. «На кожній учті келих п'ю. На світ дивлюсь крізь сльози» — рядки з балади Гете «Фульський король»

146. Птолемеєва музична система — музична система, викладена в трактаті «Гармоніка» давньогрецького вченого Клавдія Птоломея (II ст до н. е.). В ній шість різних музичних рядів зведені до двох, мажору й мінору. Цей темперований лад наближається до мажорно-мінорної тональності системи європейської класичної музики. В XX ст деякі авангардистські музикальні течії, зокрема додекафонізм. відмовилися від мажорно-мінорної тональної системи, зберігаючи темперацію.

147. Евфуїзм — велемовно-манірний стиль вислову, поширений в англійській літературі пізнього Відродження. Термін походить від назви романів «Евфуес, або Анатомія дотепності» і «Евфуес і його Англія» англійського письмениика Джона Лілі (1553 чи 1554-1606)

148. Скелтон Джон (1460-1529) — англійський поет і вчений раннього Відродження.

149. Флетчер Джон (1579-1625) і Вебстер Джон (1583-1625) — англійські драматурги періоду кризи Відродження, молодші сучасники Шекспіра.

150. Поуп Александр (1688-1744) — англійський поет, представник просвітницького класицизму.

151. Річардсон Семюел (1689-1761) — англійський романіст, близький до сентименталізму.

152. ...потопленого в крові студентського заколоту в Мюнхені.— Виступ німецьких студентів у Мюнхені влітку 1943 року був жорстоко придушений гестапо.

153. Король Клавдій — персонаж із трагедії Шекспіра «Гамлет», дядько і вітчим головного героя.

154. Піркгаймер Вілібальд (1470-1530) — німецький гуманіст доби Відродження. Його життя і діяльність пов'язані з Нюрнбергом.

155. Магніфікат (славити — латин.) — перше слово гімну Діві Марії, що входить до католицької вечерні.

156. Монтеверді Клаудіо (1567-1643) — великий італійський композитор, який відіграв визначну роль у становленні жанру опери.

157. Фрескобальді Джіроламо (1583-1650)— італійський композитор, відомий своєю музикою для органа.

158. Каріссімі Джакомо (1605-1674) — італійський композитор, майстер хорової музики.

159. Musica riservata (особлива музика — іт.) — старовинний термін, яким визначався новий стиль в музиці XVII ст., більш вільний і експресивний, що прийшов на зміну контрапунктизму нідерландських майстрів.

160. «Єфай» — ораторія Каріссімі на біблійний сюжет.

161. Шютц Генріх (1585-1672) — німецький композитор, попередник Баха.

162. Нідерландська лінеарність — перевага в музикальному мисленні голосоведіння, горизонтального читання окремих голосів, над гармонією, вертикальним читанням співзвучностей. Це була характерна риса нідерландських композиторів XVI-XVII ст.

163. ...до міста зі смішною мовою...— На мові жителів Лейпціга позначився саксонський діалект.

164. Корно ді басетто — басет-горн, альтовий кларнет.

165. ...я склав його за Тіком та Герцбергом...— Тобто за німецькими перекладами комедії Шекспіра, здійсненими німецьким письменником-романтиком Людвігом Тіком та перекладачем Герцбергом.

166. ...відповів я цитатою з тієї самої сцени.— Сцени із IV акту комедії Шекспіра «Марні зусилля кохання».

167. Розаліна і Бойє — персонажі комедії Шекспіра «Марні зусилля кохання».