a03dd1912f991b3591e5d6c83e0c38cc

завойовано українцями разом

із Незалежністю. Саме тому в

Конституції написали про кож-

ну свободу окремо, щоб ніхто

ніколи не міг повторити того, що

було у Радянському Союзі.

Ми з Романою теж подиви-

лися одне на одного і знизали

плечима. У це й справді важко

повірити. Але й не вірити влас-

ному дідові з бабусею якось не

годиться.

21

— А що таке демократія? — запитав Марко в бабусі.

— Це влада народу, — пояснила бабуся. — «Демос» грецькою

означає народ, «кратос» означає владу.

— А чому грецькою? — не зрозуміла Романа.

— Бо демократію вигадали ще в Давній Греції. А хто вигадує, той і

називає.

Марко недовірливо перезирнувся з Романою.

— Бабусю, а влада народу — це й твоя влада, і дідова?

— Точно.

— А ти хіба президент?

Бабуся засміялася.

— Звісно, ні. Але в нашій країні державою управляє не тільки

президент. У Конституції прямо сказано: кожен громадянин має право

брати участь в управлінні державою.

— Ну і як ти управляєш державою? — Романа з цікавістю дивилася

на бабусю.

— По-перше, кілька років тому я була депутатом міської ради.

Тобто брала участь у керуванні нашим містом.

— Тебе обирали?

— Так, обирали. Я мала сімох суперників і виграла у всіх.

— А навіщо?

— Щоб наше місто стало кращим, бо я хочу, щоб мої онуки, тобто

ви, жили у зручному та гарному місті.

— Ну а я зможу стати депутатом? — втрутився Марко

— Звісно, і депутатом, і президентом, бо кожен громадянин має

таке право.

— А якщо я не захочу? Як я зможу управляти державою?

— Кожен з нас може управляти державою, коли приходить на ви-

бори і віддає свій голос за якогось кандидата. Виграє — і буде управ-

ляти містом чи державою від твого імені.

— І на цьому все? Проголосував, і більше нічого?

— Чому нічого? Ти можеш стати державним службовцем, чинов-

ником і працювати у якомусь органі влади. Тобі доручать якусь ділянку

роботи, і будеш управляти.

22

— Ну а коли він буде управляти погано? — Романа подивилася на

брата з викликом.

— Тоді кожен з нас має право зібрати мітинг та розповісти людям

та владі все, що він про це думає. Хай почують думку народу.

У цей момент до кімнати зайшов дід.

— Тобі лист з Верховної Ради.

— З Верховної Ради? — здивувалася Романа.

— Так, — бабуся уважно розглянула печатки на конверті. — Але

вони запізнилися з відповіддю.

— І ти їм даси прочухана? — запитав Марко.

— Обов’язково.

— Тому що була депутатом? — здогадалася Романа.

— Ні. Тому що я громадянка. Кожен з нас має право звернутися

у будь-які державні установи, і вони зобов’язані відповісти вчасно. Це

одна з форм управління державою, яку нам гарантує Конституція.

23

Дівчата нахабніють, а коли що, одразу: дівчат не можна

бити! Звісно, не можна. Але й терпіти це не можна. Романа

попросила в мене планшет. А тепер сидить малює на

ньому і не хоче вертати. Тому я й вирішив розповісти все мамі. Ні, ви не подумайте, що побіг скаржитися. Мама в нас юристка, тому я

просто звернувся за юридичною порадою.

— Приватну власність захищає Конституція, — сказала мама. —

Так і передай Романі.

— А вона говорить: віддай і сало, щоб за моє стало!

Мама посміхнулася:

— Ну, коли ви вже спілкуєтеся прислів’ями, тоді скажи: що моє, то

не наше.

Романа, певно, почула розмову, тому що прибігла до нас з план-

шетом у руках.

— Чому ти одразу скаржишся? — обурилася вона.

— Він не скаржився, — пояснила мама. — А просто спитав. І я

пояснила, що право на приватну власність в нас гарантує Конституція, а нашу з вами власність захищає держава. Якщо хтось захоче її вкрасти

чи забрати, ми одразу викликаємо поліцію.

— А якщо злодій розбив планшет? — запитав Марко.

— І нічого я не розбила! — обурилася Романа.

— Якщо хтось пошкодив майно, він повинен відшкодувати вар-

тість. От, наприклад, коли дві машини зіткнулися, той, хто порушив

правила, повинен заплатити за ремонт. Зрозуміло?

— А якщо ніхто не винен? Наприклад, була яма на дорозі? —

уточнив Марко.

Мама не розгубилася:

— Пам’ятаєш, я навесні розбила колесо? То дорожна служба за-

платила мені за ремонт машини. Бо вони відповідають за дороги та ями

на них.

— Ну, добре, забирай, — Романа простягнула братові планшет.

Марко схопив улюблений прилад і почав розглядати, чи не подря-

пала сестра екран.

— Тільки там мої малюнки, — зауважила Романа.

24

— Хе. Були твої. А тепер

мої. Тому що ти їх малювала на

моєму планшеті, — задоволено

посміхнувся Марко.

— Мамо! — Романа обра-

жено занила.

— Марку, — сказала мама. —

Як юристка мушу сказати, що за-

раз правда вже на стороні твоєї

сестри.

— Чого це? Планшет же мій.

— А тому, що Конституція

гарантує захист не лише майна,

але й творчості, інтелектуальної

власності. Вона належить тому,

хто створив, і забирати її не

можна. Так що планшет тобі, ма-

люнки — Романі. Все за законом.

У цей час з татового кабіне-

ту пролунав розпачливий вигук:

— Пірати! Вони вкрали мою

програму!

За мить ми з мамою вже

були поруч із ним.

— Нічого, — заспокоїла

мама. — Ми подамо на них в суд!

Закон на нашому боці.

25

Наш тато — підприємець. Він пише комп’ютерні програми

для різних фірм.