a03dd1912f991b3591e5d6c83e0c38cc

залежить, ніхто йому не може давати вказівок чи команд. Він керується

законом і тільки законом.

— А якщо суддя помилиться, що буде? — поцікавився Марко.

— Тоді можна поскаржитися у Верховний Суд, і він виправить

помилку.

— Як так? — здивувалася Романа. — Ти ж казав, що суддями ніхто

не керує. А Верховний Суд?

— Верховний Суд слідкує тільки за тим, щоб усі рішення були

законними й виправляє помилки. Але він не може дати команду судді, на чию користь ухвалити рішення.

— Це як завуч у школі? Вона сварить вчителів за запізнення, але

не може ставити нам оцінок, — сказала Романа.

— Молодець. Дуже правильний приклад.

— А як суддя вирішує, хто правий? Це ж складно.

50

— Складно. А ще складніше у суді звичайній людині. Спробуй

пояснити судді суть справи, якщо ти не юрист!

— І що ж робити? — розгубилися діти.

— Саме тому у суді працюють адвокати, задача яких — вислухати

людину, підібрати закони, які підходять до справи, зібрати необхідні

документи й роз’яснити все судді під час засідання.

— А хто такий прокурор?

— Прокурор — це людина, яка веде розслідування злочину та

представляє в суді державу. Він обвинувачує, адвокат захищає, суддя

слухає обох і вирішує по закону.

— А хіба не можна одразу вирішити по закону, без суду?

— Бачите, законів багато, вони складні, тому існує навіть окремий

Конституційний Суд, який слідкує, щоб Конституцію не порушували.

— Як складно! Добре, що ми тебе, діду, призначили суддею, тільки

ти з цим розберешся

51

Ми зробили це! Тато буде чудовим президентом, мама дав-

но вже звикла виконувати обов’язки прем’єр-міністра, а бабуся прекрасно впорається з посадою голови нашої

Верховної ради. Ну а дідусь розсудить, коли щось буде не так.

Залишаємося тільки ми. Марко і Романа. Що ж нам робити у

родині? З цим питанням ми, звісно, пішли до мами.

— Ну, дорогенькі, якщо ви вже хочете бути владою, то вам

залишаються ваші кімнати, порядкуйте там, як вважаєте за потрібне, —

сказала мама.

— Ми будемо місцевою владою! — здогадалася Романа.

— Ура! — вигукнув Марко.

— Тільки вам доведеться навести лад у кімнатах, прибрати, поза-

мітати. Бо інакше ви будете поганою місцевою владою.

— А чим місцева влада відрізняється від столичної? — запитала

Романа.

— Тим, що вона займається місцевими проблемами. От, напри-

клад, за вулиці нашого міста відповідає місцева влада, а за міжміські

дороги — державна.

— А крім вулиць?

— Усе, що знаходиться у нашому місті, підпадає під опіку місцевої

влади: школи, лікарні, тротуари, парки, тролейбуси й так далі.

— Тобто ми працюємо як уряд, тільки в місті?

— Точно. Єдине виключення: безпеку та законність контролює

центральна влада, тому в нас немає власної поліції чи прокуратури.

Місцева влада займається виключно господарськими справами і при

цьому має дотримуватися усіх законів, що ухвалила Верховна Рада та

усіх постанов, які прийняв Кабінет Міністрів.

— А в нас коли щось не так, завжди кажуть, що це президент винен.

Мама кивнула:

— Це тому що більшість людей не знає, як працює держава. Але

ж ви розібралися, тому одразу зможете вирішити, як зробити так, щоб

нам жилося краще.

— Я думаю, що для того, аби жити краще, спочатку треба зрозумі-

ти Конституцію, — сказала Романа.

— І не дозволяти порушувати своїх прав, — додав Марко.

52

— Але й не нехтувати

своїми обов’язками, тим більше,

що їх зовсім не багато, — підсу-

мувала мама.

— А правду кажуть, що

українська Конституція най-

краща у світі? — поцікавилася

Романа.

— Наша Конституція дійсно

є однією з кращих у світі. Але

ми, на жаль, її не використо-

вуємо за призначенням. «Якби

ми вчились так, як треба, то й

мудрість би була своя», пам’ята-

єте, хто це сказав?

— Шевченко! — разом

вигукнули Марко і Романа.

— Правильно. Тому будемо

сподіватися, що ви почали вчи-

тися так, як треба, і матимете

власну мудрість.

— Ми будемо вчитися, —

пообіцяв Марко.

— І станемо мудрими, —

приєдналася до нього Романа.

— Не сумніваюся, —

посміхнулася мама і обійняла

обох.

На цьому й скінчилася наша

пригода з Конституцією. А може

ні? Може, лише почалася? Га?

53