7adaab6e236f4333881613dfe7a1fe69

обмеженому, довільна форма заяви про бажання укласти шлюб, на

заручинах їли канапки з чорною ікрою скляних риб і запивали вином

«шато-вовчок», прагнучи закріпитися у фешн-індустрії, Еллі

вирішила влаштуватися в модний журнал, її програмою максимум

було потрапити на обкладинку квітневого номера, бо в квітні

народився класик двох літератур, який потім помер від голоду, а

вона була схильна до анорексії, на співбесіді жінка в незручному

взутті, яке потім взагалі зняла, щоб потерти собі ноги, зовсім не

соромлячись присутності Еллі, яка не знала, на чию користь треба

трактувати таку поведінку, запропонувала Еллі посаду кур’єра, але

не просто кур’єра, а такого, що має ходити офісами великого міста

й намагатися продати підписку на журнал, який нікому не потрібен —

журнал про садівництво в умовах нечорноземної Півночі, а також

розносити всі примірники, для яких вдалося знайти читачів, кому

потрібне це садівництво, а як же мода — офіс журналу мод був на

сусідньому поверсі, тому Еллі розробила план — познайомитися з

головним редактором видання у ліфті під час уранішньої години

пік, коли активізуються клітини головного мозку, але не після обіду, бо тут уже не до думок, і не перед обідом, коли організму не вистачає

глюкози та він починає виробляти злість, щоб з’їсти самого себе й

усе навколо, замилування можливостями кар’єрного зростання

завжди підводило провінційних дівчат — головне було потрапити

139

у вавилонську офісну споруду, де було безплатне печиво й вода в

кулері, а потім вона вже зможе писати репортажі про Тиждень моди

і робити селфі з персонажами в лабутенах, або не робитиме селфі

й сидітиме десь у кутку непомітно, помічаючи все, а потім напише

роман про таємниці світу зірок подіума, ніяких несподіванок не

буває, і якщо в школі її навчили писати — це має знадобитися в

житті, вигадувати підписи для фотографій і заголовки статей, потім

писати підводки, а потім отримати цілий підвал, нічого не тямлячи

підвалинах археологічного зацікавлення старовинними аспектами

вигаданого роману з витонченістю, вночі вона їла сирні палички, тому що пообіцяла собі не їсти після шостої години вечора, а всі ці

нерви — все одно неможливо заснути, покупці журналів ставилися

до неї, як до розповсюджувача безплатних килимків для мишок

старих ноутбуків, ніхто навіть не пропонував випити кави, Еллі

засинала на ходу і була не в змозі формувати думки, формулювання

яких було необхідне для продажу ручки — ну ось, зовсім не ручки, вона хотіла сказати щось інше, але забула, що саме, на тренінгу

вовка з Уолл-Стріт треба було продати саме ручку, розбудили слова

«батько знов повіз його кодуватися, а та бабка, яка кодує, сказала, шо це я його приворожила», у маршрутці було тісно, але затишно —

запах ковбасного часнику й парфумів з переходу завжди заспокою-вав Еллі, й вона вже збиралася дрімати далі, але тут хтось схопив її

за дреди, як колись у дитинстві, коли це ще були не дреди, а узбецькі

коси, про які вона так довго мріяла і ось зрештою їх заплели, а

сусідський відомий в кількох дворах хуліган ухопив її за ці коси й

надів на голову відерце, а потім постукав лопаткою для куличів, цей

імпринтинг, можливо, і зробив Еллі нещасною на все подальше

життя — вона почала читати Фройда та нео-класиків, тлумачила

сновидіння й пила кальвадос у нічних барах, мріючи померти від

сухот, але сухоти все не приходили, перекреслюючи такий роман-тичний план позбавлення свідомості, кальвадос коштував усе

дорожче, бо в країні була криза, звільнені з капіталістичних фабрик

працівники збиралися у шаманських шалманах і смолили свої

китайські папірці з побажаннями щастя, здоров’я та успіхів у

особистому житті, Еллі вже замислювалася про те, що їй було б

добре опанувати якусь корисну спеціальність — наприклад, навчитися шити або в’язати гачком, або хоча б вишивати на п’яльцях

подушки, хоча це вже була некорисна спеціальність — звільнені

працівники капіталістичних фабрик спали на сирій підлозі, а ось

140

теплий мохеровий светр їм би став у нагоді, але все на світі було

ліньки, Еллі намагалася в затуманеному шкідливими випаровуваннями комбінату комбікормів розумом прорахувати, скільки у неї

залишилося грошей, виявлялося, що не настільки багато, щоб у

чомусь собі відмовляти, тому вона продовжувала пити далі, на самому

дні можна було знайти золоту обручку з гравіюванням невідомою

мовою, яка приносить власнику лише нещастя, а можна було знайти

несмачний осад, який вже краще не пити, але жадібність до вражень

змушувала скуштувати все, люди, які читають книжки, завжди

керуватимуть людьми, які дивляться телевізор, а люди, які пишуть

книжки, завжди керуватимуть тими, хто читає книжки, а ті, хто

насправді керує всім і всіма, не дивляться телевізор і не читають

книжки — це все просто через те, що у нас немає грошей на задоволення елементарних потреб за пірамідою Маслоу, лише на якісь

витребеньки підсвідомості, бо елементарне — це нецікаво, ось і

зараз хтось міцно вхопив Еллі за дреди, так що вона навіть прокинулася, у маршрутці було просторо й незатишно, тому вона не

розуміла, чому цей маніяк присусідився саме до неї, усі її знайомі