7adaab6e236f4333881613dfe7a1fe69

гіпюрі, і де вони тільки брали це вбрання, мабуть, шила недосвідчена

кравчиня по викрійках з «Бурди», щоб нічого ніде не було видно, мабуть, зневажає гіпстерів, демонстративно не відводить очей від

землі, коли несе у своє вбоге помешкання — інтер’єри сімдесятих, бо вже вінтаж — готову піцу з магазину, готову за десять хвилин, і

сусідки похилого віку кепкують з нотами осуду в голосі, що це зовсім

не корисна їжа, м’яко кажучи, скільки всього можна підслухати, просто сидячі на лавці біля дитячого майданчику, але незрозуміло, що робити з цим знанням, надлишки інформації — не стримуй себе, каже він комусь іншому біля, Еллі ніколи не була в Парижі й навряд

чи колись буде, вирізки з глянсових журналів пізньорадянської доби

із зображенням Ейфелевої вежі, катамарани та яхти, викупані в

дорогому засобі для відбілювання, усе відболіло вже давно й попелом

поросло, робити колажі, власноруч вирізати, наче зайву селезінку, клеїти на флізелін, ніхто не здогадається, де ти на цьому фото.

У тлумачному словнику флізелін міг бути десь поруч із фотоном, гірка

м’ята шоколадних цукерок, котяться по колу, якщо з’їсти одну, вся

конструкція падає, точніше, вибивається з ладу, вона дістає цукерку

і мацає її язиком, немов хворого зуба, який ніколи не полишить свою

схованку в гумовому саркофазі, не гріє зубна фея своїм спітнілим

тілом у маршрутці, не зігріває думкою про холодне морозиво гланди.

«Давай робити такі багети, там усі їх їдять, просто розрізають на

дві частини впродовж і кладуть туди який-небудь ялівець, зеленого

кольору світло світить уночі, щоб ти зрозумів, що більше немає

потреби кудись іти, зелений ялівець, гіркий, мов скрутне становище

невільників Курдистану, потім діставай його закоцюрбленими пальцями з піднебіння, зішкрібай зі стінок аорти, нестримні паростки

безплідності породіллі», — не передати словами, як вона хотіла

виборсатися з цієї кімнати, нашвидкуруч висьорбавши холодну

каву, йти навпрошки крізь завалені кредитними автівками вузькі

тротуари біля хрущовок, ніколи не впізнаючи місцевість, навіть не

намагаючись угадати назву вулиці й номер будинку, однакова цегла, 75

тавро імператорських театрів на фасаді, білі коні назавжди застигли

несолодкими льодяниками, тягнучи візок з карамеллю, яка так

солодко в’язне на зубах, Еллі впізнала свого сусіда, який мешкає

поверхом нижче, бачила на якомусь вернісажі, де подають шампанське

в кришталевих бокалах або картонних стаканчиках, не розрізняючи

смакові якості, він обговорював з якоюсь фарбованою брюнеткою

перспективи розвитку вітчизняного ринку декоративного мистецтва, ось це найдорожча вишивка, батик для сукні, валяння іграшок

комплектом голок, серце не витримало весняної мігрені, вийшла

на свіже повітря, загазоване весняне повітря, нецікаві краєвиди, казав, що за це можуть дати близько десяти тисяч мертвих єнотів, такі жарти поганого смаку, що набили оскомину ще в молодших

класах середньої школи, вона була ласа до них, повторювала наче

про себе, уважно слідкуючи за реакцією оточуючих, відстежуючи

щонайменший проблиск зневаги, ось тоді вона була повністю задоволена собою, день пройшов немарно, бідне дитя у шовковій сукні

минулого десятиріччя, нікому не спадало на думку не звертати на

неї уваги, не підзужувати ще більше цю самовпевнену непевність, виливала коштовне шампанське в квітник або на голови гостей, які

палили біля входу, мало хто здогадувався підняти очі догори, дощ

курячої сліпоти, у Арсенія закінчилися слова, якими він зазвичай так

вдало принаджував випускниць філологічних факультетів, гладив

спітнілими долонями гострий лікоть, наче навмисно перехоплював

запитальні погляди, серце не витримувало напруги швидкості світла, економні світлодіодні лампи, світить, але не гріє. Фарбована брюнетка зрештою допила своє тепле шампанське і відійшла кудись

у далекий куток, щоб спокійно копирсатися в сумочці, якомога

далі від нецікавих поглядів, ось яблучний недогризок, ось печиво-лежень, підсолоджене печиво «Марія» до кави з жолудів, кави

першого сорту за написами арамейською мовою «Срібний ярлик

СПБ», вона завжди тлумачила для себе це скорочення як «спасибі», дяка за таку нетривіальну покупку, жорна долі мелють і мелють, і вимелють щось із цього жерла блискавки зіппо, блискавична

реакція змушує фарбовану брюнетку шукати якого-небудь чоловіка, навіть нездару або листоношу, нічого поганого про цю професію, усе абсолютно політкоректно стосовно цих верств населення, кого

завгодно, коли Арсенія записали до дитячої студії образотворчого

мистецтва, він почав мріяти про те, як усе життя малюватиме одного

й того самого колобка, ідеальну сферичну форму, незмінний штамп

76

для шпалер і вантажівок далекого прямування, які перекривають

підступи до величної будівлі супермаркету. «Ми тут усі зійдемо на

пси від голоду й спраги», — бідкаються потопельники, у глибині

душі зневажаючи себе за неспроможність осягнути високі ідеали

охлократії, двері супермаркету палають синім полум’ям, з кабін

вантажівок лунає милий серцю шансон про маму й тайгу, фарбо-вана брюнетка повертається з далекого кутка, майже задоволена