7adaab6e236f4333881613dfe7a1fe69

немає снаги, поки приїдеш на роботу, навіть літери забудеш, а ви, каже він, навіщо воно вам. Жінка в туалеті кінотеатру миє стаканчики від попкорну, потім сушить їх під сушильницею, вирішуєш, що більше ніколи не будеш їсти попкорн у кінотеатрі, і взагалі більше

ніколи не будеш їсти попкорн, бо це неїстівна їжа, а виявляється, що вона просто любить вирощувати розсаду, стаканчики від попкорну дуже підходять для цього, дуже приємні стаканчики від

попкорну, і до чого тут думки про те, що їх хочуть використати за

призначенням другий раз. Питають її — навіщо взагалі написані всі

ці книжки, їх і так забагато, хто має все це читати, хто захоче все це

читати, марно. Автор не міг придумати собі псевдонім, потім при-думав псевдонім «СКИФ» — «СУБЪЕКТ, КОТОРЫЙ ИЩЕТ

ФАМИЛИЮ», а інший автор написав вірш «Скіфи» і всюди з ним

виступав, теж мені Блок знайшовся, стільки блокових будівель

навколо, коли він ішов до неї з похиленим букетом квітів, завжди блукав

однаковими дворами, і люди, які виносили сміття або вигулювали

підстрижених стилістами цуциків у комбінезончиках у цих дворах, ніколи не могли йому сказати напевне, де потрібний будинок, хоча в

багатьох з них є навігатор, вони могли б просто подивитись, але.

Ганс фон Шмульц передає шифрограму в центр, Арсеній у

цьому впевнений, а це листування з дівчатами з сайту знайомств —

просто прикриття. Агнешка каже, що фон Шмульц — великий поет

та велична постать, він прийшов у баварську спілку письменників

з тацею віршованих роздруківок, відчинивши двері ногою, та спитав:

«Де тут приймають? Не називайте це виборами — це просто про-цедура голосування», і його одразу прийняли — жодного чорного

шару, наші люди не посміхаються навіть за касою МакДональдзу, бо посміхаються точно лише вороги народу, який план у «Водоспаді», найкращому творі Пушкіна? І потім розбір різних од, і більше нічого, оди Петрова-Водкіна, з усіх ненаписаних книжок це найкраща, Агнешка фарбує повіки червоними тінями, неякісні тіні більше не

імпортують у нашу державу, усі ці свинцеві білила й помади, нині

жити на світі набагато безпечніше, Агнешка думає про те, що Анамподест ніколи не був ласуном, навіщо ж він з’їв цей джем з вовчої

ягоди, який невідомо хто приніс і поставив йому під двері —

48

вочевидь, це якась пастка, таку банку просто викидають у смітник, або хоча б у вікно, або несуть на експертизу, а він навіщось намазав

його на білий хліб і почав їсти, родина — найтоталітарніший з усіх

соціальних інститутів, думає Агнешка, а дитина — найбезправніша

ланка в цьому ланцюгу, з’їдає шматочок сала з часником, бо це

корисно для імунітету, підходить до Арсенія та цілує його в скроню, цілком можливо, що у них щось вийде, але не зараз, бо зараз треба

розслідувати таємниче вбивство, дощить, тому що ти взяла сьогодні

парасольку, а не навпаки. «Ти знаєш, що фон Шмульц — шпигун?» —

питає Арсеній в Агнешки, вона недовірливо хитає головою: «Він

просто пише доповіді про свою роботу та відсилає тим, хто дає йому

гранти — він просто пише велику поему, точніше, роман у віршах, у формі карти метро, як Данте, на кожній станції зустрічається з

душами тих, кого зовсім не хотілося би бачити, але вони стовбичать

там і чекають на поїзд, котрий ніколи не приїде за ними, небезпечні

селфі, у процесі виготовлення яких на вас падають бетонні

блоки — це просто такий дивний спосіб антропологічного відбору, і взагалі, що це за слово — «селфі», краще казати «самозйомка» —

ось це якось по-нашому, навіщо ці басурманські незрозумілості з

вивертом, ну то й що, що слово коротке — в англійській мові всі

слова короткі, зате у них немає інверсії, а у нас є, ні, я не вірю, що

в англійській мові теж є інверсія, ну наведи хоч якийсь приклад».

Агнешка влаштувалася розповсюджувачем журналу «Флірт» офісами

за підпискою, щоб познайомитися з фон Шмульцем, бо інакше просто не знала, як з ним познайомитися — він викладав у них філософію

архітектурного постмодернізму, замість розповсюдження журналу

вона залишалася на позачергове чергування та робила стінгазету, завдяки чому завжди отримувала п’ятірки з улюбленого предмета, дао як стиль життя або маркетинговий прийом, Агнешка розуміла, що маркетинг більше не в моді, люди відмовляються від холодильників, які руйнують озоновий шар, та від пральних машин, які завдають

шкоди їхньому одягу з натуральних волокон, і надають перевагу

3д-принтерам, які скоро друкуватимуть меблі для Ікеї, Агнешка

розчулена такими перспективами, якби на цьому принтері могли

надрукувати їй фон Шмульца, який просто весь час намагається

переконати своїх студентів, що постмодернізм мертвий, так само як

і архітектура, і всі мають жити в спеціальних землянках у лісі, які

називаються бурдей, як українські фермери на першому етапі свого

проживання в Канаді, студенти радо сприймають ці ідеї, бо всі

49

вони — нонконформісти, пожити в землянці без телевізора й пральної

машини було б чудово, Агнешка мріє жити там разом з ним — так

вона довела б свою любов. Фон Шмульц питає: «Ти знаєш, що так