7adaab6e236f4333881613dfe7a1fe69

і бойниць, зашкалювала, а колись там була в’язниця, поряд церква

і гендель, у якому так само наливають, але тепер уже грог з медом, і дуже смачні млинці. У замку висять портрети колишніх володарів, Арсеній думає, що вони нагадують йому продавців із місцевого

ринку, досить стрьомних, якщо зустріти їх у якому-небудь темному

провулку, краще не наспівувати собі під носа та сховати якомога

далі мобільний телефон, щастя, що у тебе немає рингтону, тепер у

замку резиденція для письменників, нині тут мешкає поет Ганс фон

Шмульц зі своєю секретаркою — розбитною дівчиною років двадцяти п’яти, яка весь час сидить у фейсбуку та лайкає нескінченні

коменти «мені дуже приємно, що вам подобається мій коментар, красно дякую вам за це». Арсеній їде маршруткою в житловий

комплекс «Шервуд» або «Грінфілд», поруч якась тітонька скаржитьс

телефоном на погану якість медицини — апарати від сколіозу, пройшли Арбатом із заклеєними скотчем гітарами і ротами, і чого

вони домоглися — каже він, ці білі ходаки з далекої північної країни, демонструють удень, як вісім гарячих кавказців побили анестезіолога, але без сцен насилля, зухвало захищати діточок-квіточок від втручання в особисте життя. Волочкова зі своїм фірмовим шпагатом, найменші трусики у світі, не просто якісь там мікробікіні, а в

цьому сезоні в моді ретро, таке закрити в поперечному розрізі.

Йому сняться такі сни — на білій яхті з різноколірним прапором, вінілові програвачі й подушки у формі шеренги з вівчарні, б’ютіблендери та платівки Агузарової, потім усю ніч плавав на

Борисівських ставках, чому вони кажуть, що в майбутньому машини

отримають владу над людьми — це відбулося вже зараз, скаче в

перевернуте вибухами пекло, у нього такі сни — прив’язує її до

стільця і радісно повідомляє про те, що завдяки статевому акту з

нею щойно позбувся древнього демона, стільки кінокритиків на

прем’єрах, або новація в театрі, розуму не вистачає на щось — кидає

мотузку іншому персонажу, до якого звернена його щойно промов-лена репліка. Розмова двох відомих політологів на тему того, чи

довго громадяни зможуть терпіти санкції, їсть попелюшку — все

своє — і молочко, і курочки, і попіл у попільничці. Поет місцевого

значення Ганс фон Шмульц прокидається і п’є каву з молоком — за

вікном зомбі апокаліпсис, фея Каліпсо розриває свої вени

манікюрними ножицями, більше не вірить у силу тертя, цитує

38

Тертуліана. Агнешка влаштовує його як сумісна з ним мертва плоть, яка так пасує на колективному селфі, через яке, як відомо, передають

воші, і взагалі бажання весь час робити селфі визнане психічною

хворобою, за це навіть можуть надати інвалідність — думає Ганс

фон Шмульц, Агнешка солодко спить, потягується уві сні. Окрім

Ганса фон Шмульца у замку мешкають болгарський прозаїк Богуміл

Ангелов і заслужений поет Якутії Анамподест Шварценберг. Завжди

молода жінка-фотограф інтер’єрів зі старечими цятками на виход-жених руках, слухає романс «Я встретил вас и всё былое» у виконанні

Козловського, згадує, як Вєнічка Єрофєєв з похмілля прийшов на

Київський вокзал, а там поставили цей романс — був дуже злий, можливо виконавець був сам з похмілля — думає вона, бо як можна, так з цим чудовим романсом, Арсеній виходить з маршрутки та довго

йде чистим полем, у замку його зустрічає швейцар і покоївка, Арсеній

з дитинства боїться швейцарів і воліє заходити в приміщення з

чорного входу, аніж думати над тим, як правильно йому віддячити

за послуги. Наші люди не вміють прислуговувати, і не люблять це

робити, тому для сфери обслуговування шукають працівників, які

щиро прагнуть бути в нагоді, бо їх легше навчити, навіть якщо вони

нічого не вміють. За вечерею Ганс фон Шмульц запитує в Арсенія, як підкотити до Агнешки, тому що вона так сексуально по-жіночому

хропе в кімнаті далі по коридору, Арсеній думає: «Як він здогадався, що ми колись були парою, невже це так помітно?». «Тут хто тільки

не живе, — каже Шмульц, — це якийсь прохідний двір». Він кілька

років жив у Таїланді, займався кайт-серфінгом і медитував високо

в горах, одного разу в його халабуді оселився дорогий колекційний

жук-гітара, якого можна було вигідно продати, але Шмульц вирішив, що він не браконьєр, за кілька днів жуку на стелі відкусила голову

ящірка, відкусила та з’їла, мабуть — голова якось по-особливому

смакує, а тіло впало на підлогу, Шмульц розмірковував, наскільки

ящірці вдалося втамувати свій голод з того наїдку, зрештою він

покинув гори Таїланду через брак вай-фаю та оселився в

письменницькій резиденції в цьому подільському замку, його досі

тягне на екзотику, Арсенію пропонують на вибір китайський чай

сорту да хун пао, хуан чжи або хуалун чжу, Арсеній згадує про

бомжів, яких він бачив на мусорці на підході до замку — якісь дивні

бомжі, у досить пристойних костюмах, рилися у сміттєвому баці, один знайшов упаковку від яєць і довго розмірковував, що з нею

робити, Арсеній думає, що, можливо — це якісь поціновувачі

39

антикваріату, які колись тусили на блошиних ринках у Пассі, а тепер

їм усе одно, де ритися, Арсенію подобається японська звичка займати