20 000 льє під водою

Коли рибна ловля закінчилася і було відновлено запас повітря, я гадав, що «Наутілус» продовжуватиме свою підводну подорож, і приготувався вже спуститися в свою каюту, як раптом капітан Немо, повернувшись до мене, сказав без будь-якої передмови:

— Погляньте на океан, пане професоре, чи не здається він вам живою істотою? Чи не має він у собі гніву й ніжності? Учора він заснув, як і ми, а сьогодні прокидається після спокійної ночі.

«Ні здрастуйте, ні до побачення! — подумав я. — Може здатися, що ця дивна людина продовжує почату вже зі мною розмову».

— Дивіться, — говорив далі капітан Немо, — він пробуджується від ласки сонця! Він знову починає денне життя. Це дуже цікаво — стежити за життєдіяльністю його організму. Він має пульс і артерії, у нього бувають корчі, і я цілком згоден з ученим Морі, який відкрив у ньому кругообертання, подібне до кровообігу в тварин.

Певно, капітан Немо не чекав від мене ніякої відповіді, тому я визнав зайвим вставляти в його мову зауваження: «очевидно», «звичайно», «ви праві». Він розмовляв скоріше сам з собою, роблячи досить довгі паузи між фразами. Це було міркування вголос.

— Так, — сказав він, — в океані відбувається справжній круговорот. Щоб його збудити, досить підвищити теплоту океану і збільшити в ньому кількість солей та мікроскопічних організмів. Справді, теплота створює неоднакову щільність води і цим викликає різні течії та протитечії. Випаровування — дуже незначні в полярних областях і дуже великі в екваторіальних зонах — породжують постійний обмін між тропічними і полярними водами. Крім того, я помічав течії від поверхні до дна і від дна до поверхні, які утворюють справжнє дихання океану. Я бачив, як найдрібніші краплини морської води, нагріті на поверхні, спускалися вглиб, досягали найбільшої своєї щільності при двох градусах нижче нуля, а потім, охолонувши ще більше, ставали легшими і знову піднімалися. Ви побачите біля полюсів наслідки цього явища і зрозумієте, чому завдяки цьому закону природа допускає замерзання води тільки на поверхні.

У той час як капітан Немо закінчував свою фразу, я подумав: «Полюс! Невже ця відважна людина збирається нас повезти туди?»

Капітан Немо замовк і дивився на океан, який він так повно і постійно вивчав. Потім заговорив знову:

— У морі є значна кількість солей, пане професоре, і якщо ви зберете їх усі, скільки є в розчині, то ви одержите масу обсягом у чотири з половиною мільйона кубічних миль, яка покрила б землю шаром завтовшки в десять метрів. Але не думайте, що наявність оцих солей у воді є лише примха природи. Ні. Вони роблять морську воду менш здатною до випаровування і заважають вітрам відносити надто велику кількість пари, яка могла б у вигляді дощів затопити помірні пояси. Це величезна роль — урівноважувати роботу стихій на земній кулі!

Капітан Немо зробив кілька кроків по палубі і знову підійшов до мене.

— Щодо інфузорій, — продовжував говорити він, — до мільярдів мікроскопічних істот, мільйони яких уміщуються в одній краплі і вісімсот тисяч штук яких важать лише один міліграм, — то їхня роль не менш значна. Вони поглинають морські солі, вбирають у себе розчинені у воді тверді речовини і, утворюючи корали та поліпняки, як справжні творці, складають цілі вапнякові материки. Потім крапля води, позбавлена свого мінерального вмісту, стає легшою, піднімається на поверхню, вбирає солі, що залишилися після випаровування, важчає і знов опускається, приносячи мікроскопічним істотам нові елементи для поглинання. Звідси подвійна течія — висхідна і низхідна і завжди рух, завжди життя! Життя інтенсивніше, розкішніше і складніше, ніж на материках. Воно розвивається в усіх частинах океану, цього середовища, мертвого, як то кажуть, для людини, але животворного для міріадів тварин і для мене!

Коли капітан Немо говорив так, він увесь змінювався, і слова його надзвичайно хвилювали мене.

— Отже, тут справжнє життя, — додав він. — Я вважаю можливим існування підводних міст, спорудження підводних будинків, які, подібно до «Наутілуса», щоранку підніматимуться на поверхню океану подихати свіжим повітрям, — вільних міст і незалежних держав. І, хтозна, коли який-небудь деспот…

Капітан Немо закінчив фразу загрозливим жестом. Потім, звертаючись безпосередньо до мене, нібито бажаючи прогнати якусь похмуру думку, він запитав:

— Пане Аронакс, чи знаєте ви, яка глибина океану?

— Я знаю принаймні, капітане, всі цифри, одержані вимірюваннями.

— Чи можете ви повідомити мені оті цифри, щоб я міг у разі потреби перевірити їх?