20 000 льє під водою

— Так, пане професоре, — промовив з помітним хвилюванням капітан Немо, — і я люблю його як плоть від плоті моєї! Якщо на ваших суднах, що підлягають усім небезпекам океану, скрізь відчувається небезпека, якщо перше враження, яке справляє море, є почуття безодні, як висловився голландець Янсен, то на борту «Наутілуса» серце людини може бути зовсім спокійне. Не доводиться боятися сплющення від тиску, бо подвійний корпус цього судна міцний, як залізо; немає оснащення, яке псувалося б від бокової або кільової качки; немає парусів, які заносило б вітром; немає котлів, які розривала б пара; нічого боятися пожежі, бо судно зроблене з листового заліза, а не з дерева; немає вугілля, запас якого може вичерпатися, бо судно рухає електрика; немає небезпеки зіткнення, бо «Наутілус» плаває у водних глибинах; немає бур, з якими треба було б боротися, бо на глибині кількох метрів під водою він знаходить найповніший спокій. От, професоре, що таке справжній корабель. І якщо правда, що інженер завжди більше вірить у своє судно, ніж конструктор, а конструктор більше, ніж капітан, то ви зрозумієте, як безмежно довіряю я «Наутілусу», тому що я одночасно і капітан його, і конструктор, і інженер!

Капітан Немо говорив з величезним захопленням. Вогонь, що горів в його очах, і жвавість рухів зовсім змінили його. Так, він любив свій корабель, як батько любить свою дитину!

Але у мене виникло ще одне питання, можливо нескромне, і я не втримався від того, щоб не поставити його.

— Отже, ви інженер, капітане?

— Так, пане професоре, — відповів він мені, — я вчився в Лондоні, Парижі, Нью-Йорку, коли ще був жителем на землі.

— Але як ви могли побудувати таємно цей чудовий «Наутілус»?

— Кожна з його частин, пане Аронакс, робилася в різних куточках земної кулі, причому заводам указувалося вигадане призначення їх. Кіль «Наутілуса» був викуваний на заводах Крезо у Франції, вісь гвинта — у Пена і К° в Лондоні, листове залізо для корпусу — у Лерда в Ліверпулі, гвинт — у Скотта в Глазго. Резервуари були зроблені у Кайля і К° в Парижі, машина — у Крупна в Пруссії, таран — у майстернях Мотали в Швеції, вимірювальні прилади — у братів Гарт у Нью-Йорку і т. д. Кожний з цих поставників одержав мої креслення, підписані різними іменами.

— Але коли всі оці частини були зроблені, їх треба було зібрати, змонтувати?

— Пане професоре, я побудував собі верф на одному пустинному острові у відкритому океані. Там навчені мною робітники, мої вірні товариші, і я зібрали наш «Наутілус». Коли робота була закінчена, вогонь знищив усі сліди нашого перебування на цьому острові, і, коли б я міг, я висадив би в повітря і самий острівець.

— У такому разі треба гадати, що вартість цього судна величезна.

— Пане Аронакс, звичайний броненосний корабель коштує тисячу сто двадцять п’ять франків за кожну тонну ваги. Мій «Наутілус» важить тисячу п’ятсот тонн. Отже, він коштує мільйон шістсот вісімдесят сім тисяч франків, або два мільйони разом з обладнанням і не менше чотирьох-п’яти мільйонів разом з усіма творами мистецтва і колекціями, які є на ньому.

— Останнє запитання, капітане Немо.

— Будь ласка, пане професоре.

— Ви дуже багаті?

— Незмірно багатий і міг би без труднощів заплатити десять мільярдів боргу Франції.

Я пильно дивився на цю дивну людину. Чи не зловживає вона моїм довір’ям? Майбутнє повинно було з’ясувати мені це.

РОЗДІЛ XIV Чорна ріка

Площа земної кулі, зайнята водою, обчислюється в три мільйони вісімсот тридцять дві тисячі п’ятсот п’ятдесят вісім квадратних міріаметрів[41]. Ця рідка маса має в обсязі два мільярди двісті п’ятдесят мільйонів кубічних миль, і якщо з неї утворити кулю, то діаметр її дорівнював би шістдесяти льє, а вага трьом квінтильйонам тонн. Щоб зрозуміти це число, треба сказати собі, що квінтильйон відноситься до мільярда, як мільярд до одиниці, тобто, що в одному квінтильйоні міститься стільки ж мільярдів, скільки одиниць у мільярді. Отже, кількість цієї рідкої маси майже така ж, яку могли б вилити всі річки землі протягом сорока тисяч років.

Під час геологічних епох за вогняним періодом слідував період водяний. Спочатку океан покривав усю землю. Потім поступово, в силурійський період, з’явилися вершини гір, виступили з води острови, які пізніше то зникали під час потопів, то з’являлися знову, з’єднувались, утворювали материки; нарешті земля набула тих географічних обрисів, які ми бачимо тепер. Тверда маса відвоювала в рідкої тридцять сім мільйонів шістсот п’ятдесят сім квадратних миль, або дванадцять тисяч дев’ятсот шістнадцять мільйонів гектарів.

Обриси материків дозволяють поділити води на п’ять великих частин: Північний Льодовитий океан, Південний Льодовитий океан, Індійський океан, Атлантичний океан і Тихий океан.

Тихий океан простягається з півночі на південь між двома полярними колами і з заходу на схід між Азією та Америкою на протязі ста сорока п’яти градусів довготи. Це найспокійніше з морів; його течії широкі й повільні, припливи незначні, дощі рясні. Ось який океан судилося мені обійти насамперед за найнезвичайніших умов.