Заборонені чари

— Ти так і так розповіла б йому. До цього все йшло. А Стеніслав, звикнувшись із тим, що в тебе інший батько, розповів би про все мені. Він давно б так учинив, якби не боротьба за престол. Кілька разів він уже поривався поговорити зі мною — тепер я знаю, про що, — але останньої миті стримувався. Тож ні тобі, ні Стеніславу немає в чому дорікнути.

Проте Маріка розуміла, що її поведінка заслуговує на осуд, і Стоїчков не картає її лише тому, що жодні докори не покращать ситуації. І вона, і її матір, піддавшись почуттям, поводилися нерозумно, навіть нерозсудливо. А Конор-пращур таки зовсім не випадково зронив слова, що він прийшов із світу, де чари заборонені. Це було грізне попередження нащадкам на той випадок, коли хтось із них відшукає зворотний шлях у його рідний світ. Але Маріка, а до неї — княгиня Ілона, знехтували застереженням предка. Вони втішали своє нечисте сумління тим, що не виявили ні найменших ознак присутності ворожих сил, які свого часу знищили чаклунський дар клану МакКоїв…

— Хто наші вороги? — озвалася тітка Зарена.

— Могутні чаклуни, що називають себе Сукцессоріс, — відповів Стоїчков. — Конор перекладає це слово як „Послідовники“, що збігається з давньовлошським і сучасним ібрійським його значенням. Звідки виникла така назва, в Заповіті не сказано. Також майже нічого не говориться про природу магії Послідовників. Відомо лише, що вона дуже відрізняється від нашої і ґрунтується на широкому застосуванні різних амулетів.

— То вони як друїди?

— Ні. Конор стверджує, що в Послідовників ще менше спільного з друїдами, ніж у нас. Щоправда, сам він за все своє життя зустрічався лише з одним Послідовником і розповідає про це плем’я здебільшого зі слів інших свої родичів.

— А як вони стали нашими ворогами? — запитала Маріка.

— За словами Конора, Послідовники просто вбачали в чаклунах-МакКоях небезпечних суперників, тому й поставили собі за мету позбутися їх. Звичайно, свої дії вони пояснювали інакше, звинувачуючи МакКоїв у тому, що їхній дар походить від диявола і несе всьому людству загибель. Для війни конче необхідна якась висока та шляхетна мета, бо пояснення на зразок „ми не хочемо втрачати владу“ звучать не надто переконливо. Щоб здолати свого супротивника, Послідовники вдалися до дуже потужних чарів, якими оплутали всю землю. Ці чари називалися Забороною, вони майже цілковито придушили магію МакКоїв, позбавивши їх, серед іншого, можливості користуватися порталами, але нітрохи не послабили могутності самих Послідовників. Крім того, під дією Заборони діти МакКоїв народжувалися з мертвим даром — якраз те, про що ти, Маріко, казала, — і ставали простими людьми. Отож Послідовникам навіть не довелося бруднити руки, вбиваючи своїх ворогів. Для них вони вже не становили загрози.

— Проте, — зауважила княгиня, — з погляду Послідовників було б надійніше вбити всіх МакКоїв. Адже мертвий дар таки відродився, хоч і через багато поколінь. Маю на увазі цю дівчину, Алісу.

— Тут ти маєш рацію, — погодився Стоїчков. — До речі, Конор не сумнівався, що всіх його родичів було винищено, і заповідав нам помститися. Та, вочевидь, Послідовники були непохитно впевнені в дієвості своїх чарів, а МакКої, позбавлені чаклунських здібностей, уже не становили для них загрози. Це як на війні: кожен солдат без вагань уб’є озброєного ворога, але далеко не в усіх підведеться рука вбити беззбройного, тим більше — пораненого й безпорадного. До того ж серед Послідовників були різні люди. Власне, завдяки одному з них ми зараз розмовляємо. Без нього нас не було б на світі.

— Як це? — разом вигукнули Маріка та її тітка.

Перш ніж відповісти, Стоїчков відпив зі свого келиха вина, щоб промочити горло.

— Конорові допоміг Послідовник, який не поділяв поглядів своїх одноплемінників. Саме він відкрив для нашого пращура його родинний портал… Між іншим, цікавий факт. Насправді портали були давнім винаходом Послідовників, і лише за кілька десятиліть до народження Конора один з МакКоїв, чоловік на ім’я Фарґас, натрапив на покинутий Послідовниками портал і зміг з’ясувати, як він працює. Правда, відкрити його не відкрив, але разом з іншими родичами спорудив перші два з’єднані портали МакКоїв… А втім, повернімося до Послідовника, котрий допоміг нашому пращурові. Його звали Бартола… ні, Бартоло… і якось далі, зараз не пригадаю…

— Може, Бартолом’ю? — підказала Маріка. — Чи Бартоломео?