Заборонені чари

Аліса не стала сперечатися. З Марічиного боку й так було подвигом, що вона, хоч із застереженнями, та все ж визнала свою помилку. А вимагати від неї чогось більшого було б украй необачно.

— Між іншим, — зауважила Аліса, — ти вся аж сяєш. Що сталося?

Маріка обняла кузину й поклала голову їй на плече.

— Ми з Кейтом одружимося. Тепер уже точно. Це в інтересах усіх Конорів… Я така щаслива, Алісо!

Аліса лагідно всміхнулася:

— Ну, так мені більше подобається. А то вчора ти геть розклеїлася. Втовкла собі в голову різні дурниці…

— До речі, про листа місіс Волш, — квапливо мовила Маріка. — Всі її безглузді вигадки про Кейта і Джейн… я вже не боюся, що це правда, але сам лист може завдати шкоди.

— Якої шкоди?

— Ну… різної. Там написано… багато неправильних речей. — Маріка глибоко вдихнула і вже твердіше продовжила: — Коротше, я його спалила. І дуже прошу тебе не говорити про нього ні Кейтові, ні Джейн. Ніякого листа взагалі не було.

— Он воно як… — протягла Аліса. Якийсь час вона в задумі погладжувала Марічине волосся, нарешті сказала: — Що ж, розумію. Мабуть, це правильно.

— То ми домовилися?

— Звичайно.

Маріка схопилась на ноги і пройшлася по кімнаті. Її ясно-сині очі промінилися непохитною рішучістю, а на щоках грав рум’янець збудження.

„Ну, ні, Кейте,“ — думала вона. — „Ніде ти від мене не подінешся. Хай навіть місіс Волш правду написала, це нічого не змінює. Ти все одно будеш моїм. Лише моїм…“

Маріка повернулася до кузини:

— А ти, Алісо? Як почуваєшся в нашому світі?

Вона знизала плечима.

— Важко сказати. Я ж здебільшого спала, ще не встигла зорієнтуватися. Але за своїм світом уже сумую. — Аліса зітхнула. — Хоча тепер мій світ тут, і треба вчитися жити в ньому. А я не можу навіть одягтися.

— Не переймайся, — втішила її Маріка. — Для цього існують покоївки. Ти їх матимеш.

Вона допомогла кузині надягти вподобану нею червону сукню і підвела її до дзеркала.

— Ну як?

Аліса скептично подивилася на своє відображення.

— Так собі, нормально… — Тут вона не витримала і сліпуче всміхнулася. — А взагалі, просто клас! Попелюшка на королівському балу.

— Отож-то, — сказала задоволена Маріка. — Тобі дуже личить тутешнє вбрання. — Вона обняла її й ніжно поцілувала. — Знаєш, Алісо, ти така зваблива в цій сукні! Я хочу тебе — просто зараз, негайно.

— Справді хочеш? — запитала Аліса. — Навіть тепер, коли ти добилася свого і скоро вийдеш за Кейта?

— Ну то й що? Одне іншому не заважає, — переконано відповіла Маріка. — Ви обоє мені дорогі, я люблю вас обох. Кейт — мій коханий хлопець, мій майбутній чоловік. А ти — моя кохана дівчина, моя найкраща подруга.

— Ти теж моя кохана дівчина, — промовила Аліса, пристрасно дивлячись їй в очі. — Найкраща, найгарніша, найчарівніша подруга в усьому світі.

Розділ 33

Без шпаги та шокера Кейт почувався геть безпорадним, а становище бранця, хай і почесного бранця, дуже гнітило і дратувало його. Втім він розумів, що з боку Конорів така пересторога є розумною й виправданою, але від цього розуміння йому легше не ставало.

Як і раніше, вони вшістьох їхали у просторому фургоні, який, разом з десятком охоронців, чекав на подружжя Траяну в канабрійському порту. Вшістьох — це Кейт з Джейн, Октавіан з Боженкою та покоївки обох дівчат. Слуги Траяну, а також Ховранів небіж Ярусь, якого Кейт узяв до себе на службу, верхи їхали слідом за фургоном, приєднавшись до озброєного почту.

На відміну від трьох попередніх днів подорожі, вельми приємних, треба сказати, днів, проведених у невимушеному, дружньому спілкуванні, сьогодні у фургоні панувала напружена атмосфера недовіри й настороженості. Досі такі балакучі супутники тепер здебільшого відмовчувалися, оскільки всі спроби завести бесіду лише погіршували ситуацію. Траяну з дружиною уважно стежили за кожним рухом Кейта і Джейн, які почувалися під таким пильним наглядом дуже незатишно і вже знудилися в очікуванні вечора, коли, як їм обіцяли, вони прибудуть до королівської резиденції Флорешті.

Сталося це сьогодні вранці, а могло статись і на день раніше. Так воно, власне й було б, якби Октавіан, у прагненні чимшвидше доповісти своєму королю про дивних чужоземців, не вирішив змінити маршрут. Замість їхати навпростець до столиці, він спрямував свій кортеж у Флорешті — що трохи подовжувало шлях, зате дозволяло раніше зв’язатися з Флавіаном. Так і вийшло, що вони розминулися з загоном Радечану, який рухався головним трактом з Паланти до Канабри.

Кейт і Джейн знали, що їдуть не найкоротшим шляхом. Ще в порту Траяну попередив їх, що має намір зробити невеликий гак і відвідати родичів. Оскільки йшлося лише про день затримки, Кейт з сестрою не стали відмовлятися від спільної подорожі. Зрештою, цей день нічого не міняв.