Заборонені чари

— Правду кажучи, ні, — чесно визнав Стоїчков. — Може, хтось інший з наших помітив, але мене займали геть інші думки. — Він ненадовго замовк у задумі. — Отже, ти вважаєш, що плин часу в обох світах вирівнюється, коли вони сполучені порталами?

Маріка кивнула:

— Іншого пояснення не бачу. Гадаю, що при з’єднаних порталах світи стають мовби єдиним цілим… — Вона зітхнула. — Та як я вже казала, перевірити це ми не можемо.

— Зараз не можемо. А згодом неодмінно перевіримо. Флавіан обіцяє, що Кейт з сестрою будуть у Флорешті вже завтра ввечері. У крайньому разі — післязавтра зранку.

— А якщо він відмовиться співпрацювати з нами?

Стоїчков підбадьорливо всміхнувся їй:

— Кейт погодиться, не переймайся. Немає на світі чоловіка, який би встояв перед тобою.

Маріка зашарілась і промовчала. А Стоїчков продовжив:

— Сьогодні я мав розмову з твоїм братом, твоєю тіткою та Флавіаном. Всі троє визнали доцільність твого шлюбу з Кейтом. Тому ніяких перешкод я не бачу. А стосовно певних моральних аспектів цього союзу, які, за словами Стеніслава, дуже бентежать тебе, то я хотів би звернути твою увагу, що від Кейта вимагається лише одна-єдина вольова дія — відкрити нам шлях до світу МакКоїв. Все решта, що нам від нього потрібно, це детальні відомості про Послідовників — їхня чисельність, їхні можливості, імена їхніх очільників, де вони мешкають, які держави перебувають під їхнім контролем тощо. Тут Кейтові не доведеться робити вибір — втратити тебе чи стати зрадником. Відкрити портал ми змусимо його хитрістю, а в усьому іншому йому доведеться поступитися під тиском обставин.

— Ви пропонуєте поставити його перед іншим вибором: зрада або смерть?

— Аж ніяк. Це було б несправедливо до людини, якій ми й так багато чим зобов’язані. Можливо, лише завдяки йому наш світ ще існує, а не знищений тією жахливою зброєю. Кажучи про поступки під тиском обставин, я мав на увазі не загрозу смерті, а перспективу допиту під чарами покори.

— Неприємна перспектива, — зауважила Маріка. — І дуже принизлива.

— Тому тобі доведеться переконати Кейта, що в нього просто немає вибору: так чи інакше, з власної волі або під примусом, він однаково розповість нам усе, що ми захочемо від нього дізнатися. Єдине, чого ми не доб’ємося під чарами покори, так це змусити його відкрити портал, оскільки застосування чаклунських здібностей вимагає присутності в людини нічим не скутої волі. Та це, як я вже казав, не проблема. Тепер вирішуй сама, Маріко: буде така співпраця зрадою з Кейтового боку чи просто вимушеним кроком? Особисто я вважаю, що останнє. Певна річ, в очах Послідовників він буде зрадником, для них він і так уже зрадник. Зате його сумління буде чистим, та й твоя гордість не постраждає. Адже так?

Маріка кивнула:

— Так, пане Стоїчков. За цих обставин я не вважатиму Кейта зрадником. А якщо виникне потреба, сама проведу допит під чарами — щоб ніхто, крім мене, не був свідком його приниження. — Вона трохи помовчала. — А знаєте, коли ви заговорили про чари покори, я навіть злякалася. Досі не думала про них, а тут збагнула, що добровільна Кейтова співпраця вам може й не знадобитися, що ви… ну, не ви особисто, а Рада, вирішить не маніжитися з ним, і тоді… тоді не потрібен буде наш шлюб…

Стоїчков допитливо поглянув на неї.

— І тебе, мабуть, цікавить, чи пропонував хтось такий варіант?

— Ну… я певна, що Стен не пропонував. Але інші…

— Інші також не пропонували. Навіть Флавіан жодним словом про це не обмовився. Річ не лише в елементарній порядності — як щодо Кейта, так і щодо тебе. Ми всі зрозуміли, що ваш шлюб принесе чимало користі нашому роду не лише зараз, а й у подальшій перспективі. Ми збираємося воювати з Послідовниками, це так. Але вони — не друїди, які після свого так званого „посвячення“ втрачають майже все людське. На прикладі Кейта і Джейн ми ясно бачимо, що Послідовники є нормальними людьми — такими ж, як і ми. А люди не воюють між собою до цілковитого винищення однієї зі сторін. Кожна війна рано чи пізно закінчується миром — і ця війна не буде винятком. Ставши переможцями, ми не повторимо помилки Послідовників, не гнобитимемо переможених, а спробуємо перетворити їх на друзів. І тут у вас з Кейтом буде особлива місія — ви покажете всім приклад мирного співіснування Конорів та Послідовників.

Маріка встала, підійшла до вікна — але не так близько, щоб її могли помітити ззовні, — і спрямувала замислений погляд у далину, на огорнені туманною імлою верхів’я Далмаційських гір.

— Пане Стоїчков, — промовила вона за хвилю, — я маю до вас велике прохання.

— Слухаю тебе, Маріко, — негайно озвався він.

— Ви, звичайно, розумієте, що з міркувань безпеки, нашої спільної безпеки, Кейтові та Джейн не можна не те що повертатися до свого світу, а й навіть з’являтися там бодай ненадовго.

— Гмм… Так, твоя правда.

— Тоді забудьмо про листа від їхньої матері. Його немає й ніколи не було. — Вона повернулася обличчям до Стоїчкова. — Ви розумієте мене?

— Не зовсім… але здогадуюсь. І сподіваюся, ти знаєш, що робиш.