Заборонені чари

— Ну… — невпевнено почав Кейт, — просто я думав…

— Гаразд, допоможу тобі. Ваші люди встановили „жучки“ в Норвіку, слухали наші розмови і дійшли висновку, що Конори не підозрюють про ваше існування.

— То ти знаєш і про підслуховування? — здивувалася Джейн.

— Я здогадалася. Аж надто багато вам відомо про нас.

— Твої розмови ми не слухали, — зауважив Кейт. — Ти виявилася надзвичайно чутливою.

— Про це я також здогадалася. До речі, прийміть мої компліменти з приводу вашої слованської мови. Говорите дуже незле. Особливо ти, Джейн. Ви її спеціально вивчали?

— Так. Нас, разом з іншими, готували до проникнення у ваш світ.

— Навіщо? Щоб і тут встановити Заборону?

Маріка сказала «Prohibition», а не «Interdict», але Кейт миттю збагнув, про що йдеться.

— То ти чула і про Заборону? — запитав він, заразом виправивши її помилку.

— Отже, все-таки «Interdict», — промовила вона. — Тобто відлучення. Відлучення від сил. Аліса мала рацію. А я наполягала на «Prohibition».

Кейт розгублено похитав головою:

— Вибач, Маріко, але ти геть збила мене з пантелику. Я ж думав… усі думали, що ти нічого про це не знаєш, а виявляється… Чорт! Невже ти цілий рік водила нас за носа?

Якийсь час Маріка дивилась на нього з ваганням, потім сказала:

— Я б могла відповісти „так“ і тим самим витягти з вас ще кілька зайвих фактів, перш ніж ви розгадали б мій блеф. Проте я хочу, щоб між нами була довіра, тому відповідаю „ні“. Я нічого не знала і не водила вас за носа. А от ви з Джейн дуже спритно дурили мене. Лише після розмови з тобою, після всіх тих твоїх натяків, я звернулася до старших і розповіла їм, що знайшла шлях на батьківщину Конора МакКоя. Тоді й з’ясувалося, що вони дещо чули про Послідовників і про Заборону, але тримали цю інформацію в секреті.

— А чому їх тут немає? — поцікавився Кейт. — Я думав, що по прибутті на нас накинеться цілий натовп Конорів.

— Наші старші ще зустрінуться з вами, — пообіцяла Маріка. — Просто ми вирішили, що першу розмову проведу я. Зрештою, ми добре знаємо одне одного, нам буде легше порозумітися.

— А я б охочіше поговорила з Алісою, — озвалася Джейн. — Я знаю її набагато краще, ніж тебе. І вже точно з нею приємніше мати справу.

Кейт злякався, що ці слова, до того ж мовлені таким зухвалим тоном, можуть образити Маріку. Тому квапливо втрутився:

— А й справді, де Аліса? Якщо ти одержала мого листа, то мала знати…

— Все гаразд, — відповіла Маріка. — І Аліса, і мій батько в безпеці.

— Тут? У цьому світі?

— Так. У Норвіку ми повідомили, що вирушаємо в тривалу подорож, а маєток батько полишив на Браєна.

— Дуже розумно з вашого боку, — схвалив Кейт, відчувши неабияке полегшення.

— І все ж, — наполягала Джейн. — Чому тут немає Аліси?

— Бо я так вирішила, — твердо відповіла Маріка. — Не хочу, щоб ви почали з’ясовувати свої стосунки, замість розмовляти про справи. Не турбуйся, скоро ти зустрінешся з Алісою, а зараз поговорімо про вас. Я не відчуваю вашої магічної сили. Ви можете показати її?

Джейн коротко розсміялася. Маріка здивовано глянула на неї:

— Що я сказала смішного?

— Нічого, — поспіхом відповів Кейт. — Нічого смішного, просто виникло непорозуміння. Ми не маємо жодної магічної сили. Її не має ніхто з Послідовників.

— Як же так? — недовірливо перепитала Маріка. — Хіба ви не чаклуни?

— Не більше, ніж інші люди в нашому світі. На відміну від вас, ми не володіємо якоюсь особливою силою, що міститься в нас самих. Вся наша сила — в наших знаннях.

— В яких знаннях? Звідки вони?

У думках Кейт давно підготувався до цього запитання, тому відразу почав розповідати Маріці про високорозвинену стародавню цивілізацію, що існувала в іншому, нині втраченому світі, і три з половиною тисячі років тому загинула з невідомих тепер причин. Він розповів про те, як невелика група вцілілих після Великої Катастрофи представників тієї цивілізації, котрих потім назвали Попередниками, переселилася в їхній світ і вкорінилася серед місцевого населення; як Попередники передали своїм нащадкам знання, які ще могли передати; як згодом ці нащадки створили таємну організацію Послідовників, покликану зберегти стародавні знання для майбутнього; як Послідовники з покоління в покоління втрачали спадок пращурів, а проте зуміли зберегти деякі крихти з нього; як в останні два-три сторіччя загальний рівень науки та техніки дозволив зупинити подальшу втрату знань, а відтак почався зворотний процес — їх розвитку, систематизації, відновлення доти втраченого…

Маріка слухала його, мало не роззявивши рота від безмежного подиву. Кейт розумів її розгубленість: вона, либонь, уявляла Послідовників якимись чудовиськами, на зразок тутешніх друїдів, а насправді виявилося, що Конорам протистоять звичайні люди — але люди, озброєні досвідом і знаннями високорозвиненої технологічної цивілізації.

— Отже, — повільно мовила Маріка, — ваша магія насправді наука, наука далекого майбутнього?

— Саме так, — сказав Кейт.

— І всі Послідовники — прості люди?

— Ну, не зовсім прості, серед нас зустрічаються справжні генії, на зразок Смирнова, але… З вашого погляду — так, ми прості люди.