Вигнання в рай (СИ)

- Так, нам╕ри в мене були д╕йсно р╕шуч╕, але зд╕йснитись ╖м не судилося, оск╕льки в церкв╕ того ранку я застав тебе, коли ти молитовно зверталась до Бога. ╤, зрештою, зам╕сть геро╖чного вчинку ми отримали комед╕йну сцену, щось на зразок н╕мо╖ сцени з "Рев╕зора" Гоголя. Отут, до реч╕, трапився цей трет╕й вар╕ант: можна було, або покинути все на розсуд Бога й звернутися до людей за пом╕ччю, хоча це й могло дозволити злочинцям втекти, або ж зд╕йснити геро╖чний вчинок, який пот╕м виглядав би, можливо, як земне марнославство, але врешт╕ трапився трет╕й вар╕ант - комед╕йний пшик.

- Зовс╕м н╕, - заперечила йому Оксана. - Можливо це виглядало на перший погляд ╕ комед╕йно, нав╕ть кумедно, але це зовс╕м не так, зовс╕м. З цього приводу можна пригадати т╕льки одного з найкомед╕йн╕ших геро╖в в ╕стор╕╖ св╕тово╖ л╕тератури Дон К╕хота з Ламанч╕, кумедн╕, нав╕ть см╕шн╕, на перший погляд, вчинки якого були зрештою вчинками, як╕ в найб╕льш╕й м╕р╕ в╕дпов╕дали найвищим ╕деалам добра, краси й справедливост╕.

- Що ж, донк╕хотство, я думаю, не найг╕рший ╕з гр╕х╕в. Але бувають, причому набагато част╕ше, все ж випадки б╕льш однозначн╕. От хоча б та наша хлопчача вит╕вка з Миколою, коли ми з ним влаштували глад╕аторський по╓динок на очах у вас ус╕х, включно з його учнями, - ╕рон╕чний вираз з"явився на обличч╕ Серг╕я. - Пам"ята╓ш цю битву?

- Звичайно пам"ятаю. Нормальне спортивне змагання, - хот╕ла Оксана згладити Серг╕╓ву ╕рон╕ю. - Звичайний спортивний, так би мовити, виступ.

- Я вдячний тоб╕ за спробу пом"якшити мою дурнувату вихватку з ц╕╓ю б╕йкою, але ж, але... Але ж, я знову таки, вчинив, наче б то, так, як т╕льки й можна було вчинити в т╕й ситуац╕╖. А збоку вигляда╓ все ж воно якось, н╕би хлопчача марнославна задерикуват╕сть. ╤ перемога моя, врешт╕ теж не надто красиво вигляда╓ з цього самого другого боку. Адже ж, хоч ╕ не на вс╕ сто, але ж на дев"яносто в╕дсотк╕в то я мав бути переконаним, що таки переможу Миколу, зважаючи на мою квал╕ф╕кац╕ю. Одне слово... - вираз яко╖сь розгубленост╕ позначився в погляд╕ Серг╕я.

- Одне слово, це все схоже на занадто приск╕пливе ╕нтел╕гентське самокопання. Малопродуктивне, до реч╕. Адже, чим глибше й ширше ти копа╓ш, тим неозор╕ш╕ горизонти для нових нерозв"язних питань в╕дкриваються.

- Можливо, можливо... - не дуже р╕шуче погодився Серг╕й. - Але ж тут ще одна р╕ч. Ще один, так би мовити нюанс. Адже ж, ╤сус навчав вс╕ добр╕ д╕ла, принаймн╕ вс╕ справи, як╕ ти вважа╓ш достойними хвали, робити та╓мно, принаймн╕ не для всезагального огляду та обговорення. А в мене, як на те, все виходить, наче я, навпаки, все роблю на поз╕р натовпу з розрахунком на людську похвалу. Звичайно, все виходить якось само собою, спец╕ально я н╕ про що не задумуюсь, коли п╕дходить до д╕ла, а вже пот╕м...

Як ╕ вс╕ незвичайн╕ под╕╖, це сталося, як завжди, неспод╕вано. Серг╕й з Оксаною вже були на околиц╕ села ╕ проходили якраз повз м╕сцеве футбольне поле, яке, звичайно ж, не можна було пор╕вняти з полями найкращих стад╕он╕в, але ворота й розм╕тку мало все ж пристойну, ╕ хоча збита й стоптана ногами м╕сцевих форвард╕в трава не встигала в╕дростати, щоб покрити лисн╕юч╕ поляни голо╖ земл╕, н╕хто з тутешн╕х завзятих футбол╕ст╕в на це уваги не звертав, поринаючи в захопливу круговерть боротьби за м"яч.

╤ тод╕, як Серг╕й та Оксана проходили б╕ля футбольного поля, на цьому ристалищ╕ якраз в╕дбувався один з тих запеклих по╓динк╕в, що вир╕шував долю великого чемп╕онату села Веселого, чемп╕онату, який клав п╕дмур╕вок для п"╓десталу слави багатьох з м╕сцевих Пеле й Марадон, розпов╕д╕ про неперевершен╕ удари яких будуть живити хлопчачу уяву м╕сцевого юнацтва аж до наступного чемп╕онату.

Аж тут якраз одним з таких неперевершених удар╕в м╕сцевого форварда м"яч був спрямований у ворота, але був в╕дбитий таким же неперевершеним воротарем, п╕сля чого цей м"яч полет╕в через голови глядач╕в за меж╕ поля аж на про╖жджу дорогу, яка проходила поряд. Один з хлопчак╕в, в╕к та профес╕онал╕зм якого поки що не давали йому права брати участь у чемп╕онатах, але не забороняли стати в нагод╕ хоча б повернувши м"яч на поле, митт╓во кинувся за свав╕льним м"ячем, не звернувши уваги на автомоб╕ль, який якраз про╖жджав дорогою, швидко наближаючись до м╕сця, куди якраз падав м"яч. Автомоб╕ль, м"яч ╕ хлоп"я, яке б╕гло за цим м"ячем, мали опинитися в одному й тому ж саме м╕сц╕ в один ╕ той же час - Серг╕й, що якраз знаходився зовс╕м поряд з цим саме м╕сцем, митт╓во зрозум╕в та оц╕нив ситуац╕ю ╕ з виробленою ще в арм╕йськ╕ часи спритн╕стю й майже автоматизмом кинувся п╕д колеса авто, щоб вихопити з-п╕д цих колес хлоп"я, яке, розгублене, було б неминуче збите автомоб╕лем, вод╕й якого, звичайно, натиснув на гальма, але це вже н╕як не змогло б урятувати дитину...

Ухопивши в об╕йми стороп╕лого хлопця буквально за метр перед бампером машини, Серг╕й, притиснувши його, перекинувся через голову ╕ встиг таки вислизнути з-п╕д кол╕с, але трохи таки не встиг вчасно п╕д╕брати л╕ву ногу, яку ударило кра╓м бамперу.