Читаем Вигнання в рай (СИ) полностью

- Ваше пр╕звище часом не Савонарола? - порушив навислу над столом тишу Серг╕й.

- ╥╖ пр╕звище Савонароленко, - п╕дтримав веселий Серг╕╖в тон Павлюк, вт╕м, не зважаючи на веселий тон, гордо погладжуючи сво╖ вуса ╕ схвально поглядаючи на д╕вчину.

- Н╕, - п╕дхопився на ноги ╕сторик Олег Яневський ╕, в╕дкинувши порухом голови сво╓ довге волосся, вперив побожний погляд в ╤рину, - без жарт╕в, ти, ╤ро, молодець, тобто я хот╕в сказати, ти так ясно й виразно висловила саму суть сучасност╕, так просто ╕ водночас так глибоко показала все це, що!.. - не знайшовся в╕н на слов╕ ╕ стало зрозум╕ло, його почуття були набагато попереду сл╕в, ╕ взагал╕, почутт╕в у нього щодо ╤рини було набагато б╕льше, ан╕ж сл╕в, як╕ були б у змоз╕ описати ц╕ його почуття.

- Так, я теж хот╕в би сказати, що ти, ╤ро, просто чудо... - п╕дхопився в якомусь ревнивому порив╕ молодий ф╕зкультурник Славко Наливайко, й обдавши Яневського визивним поглядом, трохи зн╕тився й додав. - Тобто, я хот╕в сказати, ти, ╤ро, просто чудово все так сказала... Дуже добре, - мабуть у нього було ще менше сл╕в, зважаючи на потенц╕йний словарний запас ф╕зкультурника в пор╕внянн╕ з словарним запасом ╕сторика, але силою почутт╕в щодо ╤рини в╕н вочевидь що м╕г пом╕рятися з Олегом, - просто прекрасно.

Серг╕й оглянув трохи приск╕плив╕ше цю тр╕йцю - двох йоржистих хлопц╕в, схожих зараз на задерикуватих п╕вн╕в, ╕ прекрасну в сво╖й гордовит╕й г╕дност╕ д╕вчину, що сид╕ла пом╕ж ними й яка, глянувши на обох ледь док╕рливо, примусила ╖х замовкнути - ╕ здогадався про, м"яко кажучи, небайдуж╕сть обох хлопц╕в щодо д╕вчини ╕ про ╖хн╕ пост╕йн╕ змагання за прихильн╕сть з ╖╖ боку.

- Савонароленко - це, звичайно, прекрасно, - розрядив ситуац╕ю отець Михайло, поблажливо й сп╕вчутливо оглянувши запальну тр╕йцю, п╕сля чого хлопц╕ спок╕йно с╕ли на сво╖ м╕сця. - Святе обурення - на перший погляд, велична й прекрасна р╕ч, але ж, ╤ро, зваж на те, що, як в╕домо, крайнощ╕ сходяться, й обурення, чи воно святе, чи не дуже, все ж таки - обурення, а обурення - почуття досить далеке в╕д тих десяти християнських запов╕дей, щодо зневаги до яких ти й обурю╓шся. Та це так, до реч╕. А взагал╕, я б хот╕в дещо приземлити нашу розмову. Мен╕ зда╓ться, ми розгляда╓мо проблему занадто глобально й абстрактно, неначе вир╕шили порятувати в╕дразу весь св╕т, а нам би поки що впоратися з нашою р╕дною Укра╖ною, ╕ нав╕ть ще вужче - впоратися з нашим р╕дним селом Веселим.

- Та щодо нашого р╕дного села Веселого, - в╕дпов╕ла на закид ╤рина, - я думаю, ми не так мало робимо на духовн╕й нив╕, й нам не соромно перед Богом зв╕тувати. Хоча б одним тим, що наша параф╕я належить до Ки╖вського Патр╕архату, ми, я думаю, заслужили перед Богом прощення багатьох гр╕х╕в.

- Так, так, - п╕дхопив ╖╖ думку Юр╕й Павлюк ╕ знову поважно пригладив сво╖ вуса, - те, що наша параф╕я, неначе духовна цеглинка входить до храму нашо╖ незалежно╖ нац╕онально╖ церкви - це дуже велика справа, це стократ п╕дсилю╓ вс╕ наш╕ справи на благо Укра╖ни, адже ми тепер, як ╕ кожна православна нац╕я, ма╓мо свою власну церкву, тобто тепер наш р╕дний народ ма╓ свою власну, н╕кому не п╕дпорядковану, душу ╕ може прямо, без будь-яких посередник╕в, сп╕лкуватися з Богом. Н╕, - додав в╕н, приклавши руку до грудей, - ми зовс╕м не заперечу╓мо право ╕нших народ╕в, ╕нших нац╕й мати сво╖ власн╕ церкви, в тому числ╕ й на територ╕╖ нашо╖ кра╖ни - будь ласка! Незалежна православна церква Грец╕╖ - будь ласка, нехай греки на Укра╖н╕ мають цю свою церкву! Самост╕йна церква Болгарська чи Румунська - заради Бога, нехай наш╕ православн╕ болгарськ╕ й румунськ╕ брати мають сво╖ церкви в наш╕й кра╖н╕. Будь ласка.

- От, от, - перебив спок╕йну мову Павлюка запальний Олег Яневський, - те ж саме й щодо наших брат╕в рос╕ян - будь ласка, ╓ у вас ваша церква рос╕йська, на здоров"я - нехай будуть ваш╕ церкви в Укра╖н╕, н╕хто ж не заперечу╓!

Перейти на страницу:

Похожие книги

Судьба. Книга 1
Судьба. Книга 1

Роман «Судьба» Хидыра Дерьяева — популярнейшее произведение туркменской советской литературы. Писатель замыслил широкое эпическое полотно из жизни своего народа, которое должно вобрать в себя множество эпизодов, событий, людских судеб, сложных, трагических, противоречивых, и показать путь трудящихся в революцию. Предлагаемая вниманию читателей книга — лишь зачин, начало будущей эпопеи, но тем не менее это цельное и законченное произведение. Это — первая встреча автора с русским читателем, хотя и Хидыр Дерьяев — старейший туркменский писатель, а книга его — первый роман в туркменской реалистической прозе. «Судьба» — взволнованный рассказ о давних событиях, о дореволюционном ауле, о людях, населяющих его, разных, не похожих друг на друга. Рассказы о судьбах героев романа вырастают в сложное, многоплановое повествование о судьбе целого народа.

Хидыр Дерьяев

Проза / Роман, повесть / Советская классическая проза / Роман