Вигнання в рай (СИ)

- Свяще-е-ник, - промовив дядько, потираючи три пальц право руки в характерному жест, що красномовно свдчив про грошовий пдтекст слова. - Та що там цей будинок, вн он найкраще мсце бля рчки захопив, там ранше вс любили вдпочивати, тепер там не те, що рибку половити, тепер там навть дти скупатися не можуть. А лс вн он як захопив, так тепер н грибв, н ягд не пдеш збрати. А полв скльки пд ним, вс найкращ чорноземи привласнив - там пшениц, й баштани, й соняшники з кукурудзами, - махнув вн рукою. - Знаш, як ото був мультфльм про кота в чоботях, як там дуть все питають чи це угддя, а м у вдповдь вс в один голос повторюють, що все це належить маркзу Карабасу. Отак оце в нас - все належить Саньков. А ще в нього свиноферма, а ще фабрика, де вн робить свчки з воску з свох паск. А було ж воно що? Звичайнснький п"яничка-тракторист. от тоб на. з гряз в княз, - видно було, що, як, мабуть, бльшост мсцевих жителв, все це допекло й дядьков, який радий був подлитися своми переживаннями з першим-лпшим перехожим, подлитися з яким було все одно, що подлитися з самим собою, тобто подлитися з самим Богом. - Та що там казати, слуга Божий! - махнув на останок рукою дядько, повернувся й пшов свою дорогою дал.

Сергв ж не залишалося нчого ншого, як ти в напрям новоствореного феодального замку посеред пролетарського мстечка Першотравневого. Величезн металев, пофарбован в чорний колр, ворота цього мн-замку при нагод могли б, здаться, витримати запеклий ворожий штурм. А оскльки Сергй не мав намру штурмувати ворота, вн оглянувся навколо з метою вднайти бльш цивлзований спосб потрапити всередину. Окрм вдеокамер, колючого дроту та ншого причандалля, призначеного для оборони вд чужого вторгнення, побля хвртки була ще й кнопка дзвнка, натиснувши на яку, Сергй побачив, як з вконечка у хвртц, наче зозуля з годинника, вигулькнуло обличчя охоронця, котрий замсть "ку-ку" промовив: "Чого тоб?" - не вельми ввчливо, але все ж зрозумлше за "ку-ку".

- Мен потрбен отець Олександр, настоятель мсцевого храму. Батюшка Олександр, - розтлумачив як мг дохдливше Сергй, аби якнайскорше донести значення свох слв до розуму охоронця, обличчя якого не виявляло надто великих нтелектуальних здбностей.

- Батюшка? - прорк охоронець, обличчя якого все ж няк не хотло показати, що це слово стало зрозумлим для нього. - Мабуть, хочеш зробити замовлення? - запитав вн.

- Та можна сказати й так, - погодився Сергй, аби не вводити й надал охоронця в стан задуми, хоча, власне, замовлення навпаки мали б зробити йому.

- Добре, пдожди, - наче аж посмхнувся Сергв спврозмовник, й зачинивши вконечко, швидко пшов доповдати, аби не зрвати господарев вигдне замовлення.

Через деякий час хвртка вдчинилася й Сергй зайшов до середини. Перед ним розкинувся викладений плиткою досить просторий двр, посеред якого виблискував всма принадами закордонно довершеност новий-новснький "Лексус". Назустрч же Сергв, збгши з сходв будинку, прямував, одягнений в чорний строгий костюм, середнього вку, невисокий, але вже досить огрядненький чоловк з солдною бородою, але коротко стрижений.

- Радий бачити вас у себе в дом, чим можу вам служити? - якось занадто солодкаво промовив незнайомець.

- Я Сергй Богданенко, - вдповв Сергй взяв руку, яку його новий знайомий подав, як здавалося для поцлунку, але Сергй тльки потиснув, - А ви, як я розумю, отець Олександр, настоятель мсцевого храму мстечка Першотравневого?

- Так, - тльки й промовив той, схиливши голову.

- Я Сергй Богданенко, - повторив Сергй, - художник, маляр. Прихав щойно вчора до вашого мстечка на запрошення Федорчука Семена Павловича реставрувати ваш храм Олександра Невського.

- А-а-а! Он воно як, - обличчя отця Олександра з виразу зверхньо поблажливост вмить набуло виразу дружньо прихильност. - Он воно як. Грицьку! - кинув вн охоронцю, який щойно впустив Сергя до двору й зараз стояв поряд з господарем у благоговйнй поз. - Оце запам"ятай його, впускай завжди й зразу, як тльки вн прийде. Це великий художник, знайомець самого Семена Павловича. Вн буде розписувати наш храм. Зрозумв?

- Так точно! - по-вйськовому вигукнув Грицько, але замсть того, щоб при цьому виструнчитись, шанобливо схилив голову, - все зрозумв.

- То коли збиратеся приступати до, так би мовити, прац? - звернувся отець Олександр до Сергя.

- Та, власне, я вже готовий, - вдповв, не задумуючись Сергй, - тльки хотлось би трохи ще вивчити стан храму. Озирнутися, як кажуть, на мсц. Ба навть пройтися околицями вашого мстечка, щоб вдчути мсцевий колорит, мсцевий дух. Це дуже корисно перед початком роботи на новому мсц. Я думаю, що мен вистачить для цього попереднього приготування одного дня - сьогодн, сподваюсь, я з цим упораюсь, а завтра вже конкретно приступлю до роботи. Власне, храм я вже трохи навть оглянув, тльки ось був там, та й до вас оце йду прямо таки з храму. Сьогодн ж недля. Йшов до храму, думав потраплю прямснько на службу, але, хоча й прийшов наче раненько, а вже нкого майже не застав у храм. Та й закличних дзвонв до заутрен не чув.