Вигнання в рай (СИ)

- Та я кажу, що залишайся в мене жити, поки будеш у нас. Мсця в мене в хат вистача, сти-пити що, та й молочко, що тоб так сподобалося поряд, храм тут таки пд боком, та ще й тут таки поряд, - бабуся показала рукою, - просто перейдеш доржкою через мй город - Днпро, купайся скльки завгодно.

- Так, так умови просто чудов, що там казати, - завагався якось Сергй. - Я б, звичайно, не проти.

- То в чому ж рч? - бабця помтила його нершучсть.

- Просто, розумте, я взагал то думав зупинитися в отця Михайла. Наскльки я зрозумв з нашо з ним розмови, вн теж тако думки, вн же одинак, живе самотою, як я зрозумв? Це по-перше. А по-друге, ви ж сам, Горпино Степанвно, говорили, що до вас прижджають ваш рдн, щоб допомогти вам по господарству - чи не заважатиму я в такому раз м вам?

- Он ти про що. То щодо отця Михайла, вн дйсно таки одинак, як померла його дружина, Ольга Петрвна, то з тих пр Михайло Архипович, отця Михайла нашого, якщо не знаш, звати так, Михайло Архипович Князенко.

- Так, так, звичайно, знаю.

- Так от, вн, виходить так що й справд одинак. Але ж покйна його дружина залишила Михайлов Архиповичу донечку, Оксану.

- Але ж, як мен вдомо, вона черниця?

- Так, так, правда твоя, Оксаночка у нас в Христових наречених ходить, прикликав Господь до служння. Але ж монастир - не в"язниця, Оксана частенько вдвду батька, а нод й довгенько таки живе тут у нього, коли треба допомогти по господарству. А зараз - вам, мським жителям, це, мабуть, невдомо - саме час поратися на город - травень - огрочки треба посадити, помдорчики, пополивати все, поки прийметься добре, та й картопельку прополоти та обгорнути саме час, все таке нше. Одне слово, тут вона якраз зараз, Оксана, у батька живе й пораться по господарству. А щодо мох рдних, то вони дйсно прижджають до мене на помч, але прижджають вони не надовго, зазвичай на вихдн, мсця, хоч хата моя видаться невеликою, вистача всм, в хат на долвц стелемось, ще й прибудвля за хатою , ранше, коли я тримала корову, там сно було, вс так любили виспатись на сн, а тепер там стоять лжка, влтку теж дуже гарно там спати на свжому повтр. Так що, як надуть мо, то мсця всм вистача, тоб вистачить - одним менше, одним бльше, нхто й не помтить.

- Що ж, переконали, - Сергй розвв руками, - я з великим задоволенням залишуся у вас, якщо отець Михайло не буде проти цього, якщо вн не образиться на те, що я зупинюся не в нього.

- А чого б йому бути проти, чого б йому ображатися? Та й Оксаночка ж зараз якраз тут живе.

- Та й вам же, Горпино Степанвно, зайва копйчина не завадить, пенся ж у вас не дуже...

- Яка пенся, яка зайва копйчина, я щось не второпаю про що ти це говориш.

- Та за квартиру ж я вам заплачу. Що ж я тут даром житиму, турбуватиму вас. Обди мен ще ж треба готувати...

- Ти що образити мене хочеш? Заплатить вн мен! - обурено, наче й запропонували щось непристойне, вигукнула бабця. - Та як у тебе язик повернувся! Ти он яку справу прихав до нас робити, до нас як поставився, а я буду з тебе грош брати?

- Вибачте, вибачте, - примирливо пдняв руки догори Сергй, - я не хотв вас образити.

- Та чи ви тут сваритеся вже, такими вже рдними стали, що вже й сварка мж вами, - Сергй, Горпина Степанвна одночасно повернули голови в напрямку вхдних дверей, де на пороз з"явилася опасиста кругловида жнка рокв шестидесяти в строкатому платт.

- А-а-а, ось Мотя прийшла, - кивнула в бк жнки Горпина Степанвна. - Це ж сусдка моя, Мотря Микитвна, це ж вона, Сергю, пригощала тебе молочком.

- Так, так, - радсно закивала у вдповдь сусдка, - оце забгла на хвильку поцкавитися, чи сподобалося вам мо молочко.

Сергй з Горпиною Степанвною порозумло перезирнулися, даючи одне одному знати, що вони обидва добре втямили причину Мотиного приходу: було цлком ясно, що Мотря Микитвна псля приходу Горпини Степанвни, коли дзналася про Сергя, вдразу ж подалася по селу розповсюджувати сенсацйну звстку про призд знаменитого художника, який буде розписувати хнй храм, - ще б пак, розповсти односельчанам першою про таке! Але розповдаючи про Сергя, Мотря Микитвна, мабуть, не змогла таки втриматися вд того, щоб хоч деклька разв не сказати таку спокусливу сакраментальну фразу "сама його бачила", хоча й говорила вона це, очевидно, як добросовсна оповсниця, не без докору сумлння. ось, щоб заспокоти сво, трохи постраждале сумлння, Мотря Микитвна й прийшла зараз до сусдки, щоб насправд таки на власн оч побачити Сергя.

- Та ти заходь, заходь, Мотю, проходь, сдай, - запрошувала баба Горпина сусдку, яку втм можна було й не запрошувати, вона й так пройшла до столу, вдсунула стлець присла бля столу. - А ми оце з Серьожею, - посмхнулася Горпина Степанвна в бк Сергя, пдкреслюючи перед сусдкою таким звертанням до знаменитого художника дружн з ним вдносини, - трохи дйсно таки не порозумлися, трохи справд не посварилися. Ти тльки уяви соб, Мотю, говорить, що заплатить мен за квартиру, якщо житиме тут у мене, поки розписуватиме наш храм! Уявляш соб таке?