Вигнання в рай (СИ)

- Той самий, той самий, - заспокйливо вдповв йому панотець. - А це, - звернувся вн вже до Сергя, показуючи на свого нетерплячого гостя, - Олег Пилипович Яневський, педагог, виклада в нашй школ сторю.

- Сергй, - представився Сергй, подаючи руку хлопцев через стл, - дуже примно познайомитися.

- Дуже, дуже примно, Олег, - схопив Сергву руку обома руками Олег, довго не вдпускав, аж доки вже отець Михайло почав представляти нших.

- А оце ринка, ринка Миколавна Остапчук, - показав панотець на молоденьку чорняву дуже гарненьку двчину, що сидла помж хлопцв, - теж педагог, викладач укрансько мови та лтератури.

- рина, - подала двчина руку Сергв, вставши, теж дивлячись на нього з захопленням, але намагаючись приховати сво почуття й виглядати бльш помркованою за свого товариша.

- В"ячеслав Борисович Наливайко, - продовжував представляти гостей Михайло Архипович, показуючи на другого хлопця, смуглявого, з стрижкою йоржиком, вищого й кремезншого за Олега, - учитель фзкультури.

- Славко, - назвав сам себе хлопець повльно вставши та вдчутно потиснувши Сергв руку.

- А це Юрй ванович Павлюк, - представив панотець останнього гостя, зрлого огрядного чоловка з красивою русявою шевелюрою й плеканими вусами, - на вдмну вд наших молодих педагогв, за освтою журналст, допису в нашу районну газету, активст мсцево "Просвти", взагал займаться багато чим на благо Украни та культури разом з свою дружиною, Клавдю Семенвною, яка завду нашою сльською бблотекою.

- Дуже, дуже примно, - з великою повагою потиснув руку Сергя Юрй ванович, - давно слдкую за вашою творчстю, великий ваш шанувальник, як, впевнений, кожен з тут присутнх.

- Мою Оксанку ви вже знате, - напвжартома сказав панотець, посмхнувшись свой доньц, що якраз розставила на стол каву, - ще вчора, маю надю, ви досить добре познайомились.

- Чому ж вчора, - вдповв Сергй, - ми з Оксаною встигли вже поговорити й сьогодн вранц бля церкви.

- Так, - в тон йому сказала й Оксана, - Сергй, виявляться, хоч мський житель, але дуже рання пташка, сьогодн прийшов до храму, щоб розпочати роботу дуже рано.

- То що, роботу з розпису храму можна вже вважати розпочатою? - запитав зацкавлено отець Михайло.

- Так, так, вважайте, що робота вже розпочалася, - запевнив Сергй.

- як же робота, - не втримався вд питання панотець, - поки що на стад творчих терзань, чи вже яксь вдчутн, реальн ршення й намри?

- Робота вже на стад реального втлення, - не забарився з вдповддю Сергй, - ось тут тут, - приклав вн руку долонею до грудей, а потм до голови, - все вже готове. Залишилося лише все це перенести на стни храму, а от для цього вже мен знадобиться й ваша допомога, - звернувся вн до панотця.

- Все, що в мох силах, я готовий зробити, як сам, Сергю, розумте, але навть не уявляю соб, чим би я мг вам допомогти в справ, до яко я, чесно кажучи, маю стосунок лише як глядач вже готового твору, тобто як споживач. Чим би ж я мг вам допомогти в створенн?

- Я сьогодн вранц вже говорив Оксан, - вдповв Сергй, - що для початку роботи в мене вже деяка кльксть матералв для попереднього вологого тинькування стн для фрески, але матералв цих, звсно, замало, мен знадобиться ваша допомога для, так би мовити, здобування в подальшому цих самих матералв. А це, взагал то, дуже специфчна сумш для тиньку, - додав вн, - рецепт яко я сам розробляв протягом багатьох рокв, вивчаючи досвд, як втчизняних, так закордонних мох колег, як сучасникв так попередникв, вивчав досвд, як кажуть, всх часв народв, аж поки не зупинився на оптимальнй, як на мене, сумш, нгреднтами яко багато матералв, що яксь з них можуть видатися дивними, деяк з них, до реч, можна назвати продуктами сльського господарства, так що, я думаю, дстати х можна буде легше тут, на сел, а деяк мен було легше дстати в Кив. Одне слово, маю надю на вашу допомогу в цьому питанн, панотче.

- Нема питань, - радо погодився Михайло Архипович, - в цьому ви можете покластися на мене повнстю. Не можу обцяти щось з нших планет, а все, що на планет Земля, я думаю, ми в змоз для вас дстати.

- Дуже дякую, - задоволено промовив Сергй, - в такому раз, я можу приступати до роботи негайно без няко турботи про матеральний бк. Адже, надйний тил - запорука успху.

- Я вибачаюсь, - пригладивши сво плекан довг вуса, звернувся до Сергя Юрй ванович Павлюк, - мене вже давно цкавить одна особливсть вашо творчо манери, Сергю Михайловичу. Якщо дозволите, то я б хотв вас про це запитати...

- Будь ласка, питайте. Якщо зможу, я вам поясню все, що вас цкавить.

- Але перш, нж ви почнете слухати запитання Юря, - втрутився в розмову отець Михайло, - я все ж би запропонував вам, Сергю ссти. В ногах правди нема, та й сплкуватися нам так буде зручнше й вльнше. Тож сдайте, будь ласка.

Сергй озирнувся й зрозумв, що дйсно не помтив, що зайшовши до господи, так стояв бля столу, в той час, як вс нш гост сидли, що виглядало досить кумедно.