Вигнання в рай (СИ)

Якось все не виходило. Все завжди розпочиналось так романтично - як правило, раптова зустрч, блискавка симпат, квти, шампанське, шалена пристрасть, мр про майбутн, спроба жити разом - от на цй самй спроб все зазвичай закнчувалось. Два, три мсяц, найбльше пвроку - вс романтичн стосунки вдступали перед натиском реального життя: грош, й все бльше й бльше потрбно було грошей, як еквваленту добробуту, життя, майбутнього, щастя, еквваленту кохання. Все впиралося в грош. Де й двалося те романтичне почуття, що зовсм недавно кидало х в обйми безоглядно пристраст. Вона вимагала грошей - чим дал, тим бльше. Сергй ставав для не приладом для добування грошей, не бльше. Вона вимагала грошей - адже вн може, варто йому лише захотти, запросити нормальну оплату сво прац, нормальну цну взяти , а не т копйки, що вн бере за сво ункальн роботи: його робота варта нормально цни, а вони не обднють, ц церкви багат, зна вона, бачила, тобто вона поки що нчого ще не зна про цей його Кивський Патрархат, а те, в яких автомоблях здять велик начальники з Московського Патрархату, в якому золот, в яких дамантах вони ходять, як швейцарськ годинники (по деклька десяткв або й сотень тисяч доларв!) вони носять, це вона прекрасно зна - так що нчого, не збднють його святенники, якщо заплатять нормальну цну. Хай платять!

Хоча при знайомств вс ц жнки здавались такими безкорисливими, такими захопленими його творчстю, такими зацкавленими в розво укранського православ"я. Й чим дал, тим глибше закрадалась йому в душу пдозра про хню лицемрну гру з самого початку знайомства - як в хнх примтивних корисливих душах з самого того часу, коли вони дзнавались про його професю, виникав задум про можливсть заробляння великих грошей, варто лише по-доброму переконати його, вилпити з нього нормальну людину в майбутньому. Вся хня безкорисливсть захоплення мистецтвом при знайомств були лише лицемрною грою, щоб якнаймцнше зачепитися за нього, як за джерело великих грошей у майбутньому.

Ось цей останнй випадок, зовсм недавня його остання спроба стати смейною людиною. Чого варт лише т вдверт вибухи неприхованого гнву у вдповдь на його мовчання, коли вн намагався просто пропустити мимо вух чергов "хитромудр" розумування щодо можливост з його професю та репутацю жити набагато краще - це ж просто смшно, маючи можливсть жити "як люди", просто таки вдмовляти соб майже в усьому. Грошей! чим скорше, тим бльше! Звичайно, вони розлучились - це навть не так вже вразило його, як бувало спершу, все вже було настльки звично й схоже, настльки по-буденному, наче все так повинно бути. Вн навть вже подумувати, що ц вс невдач в пошуках смейного щастя - це покара за його грховн любовн походеньки, за його легковажне ставлення до стосункв з жноцтвом у минулому, за його врне служння жорстокому Ярилу. Ярило не вдпускав його, Лада ним, вочевидь, гребувала.

Одне тльки добре - Сергй встиг висповдатись ще в Кив щодо цього останнього випадку, вн просто не уявляв соб, як би вн ось тепер пшов з усм цим до отця Михайла. Хоча , сповдь - сповдь, але тим не менше.

Поступово виходячи з глибоко задуми повертаючись з свту свох споминв у хату баби Горпини, Сергй вдчув, що його тло прямо отерпло вд довгого лежання в однй поз - вн навть незчувся, як промайнув досить довгий промжок часу. Вн встав, розм"яв затерплу шию, пдйшов до вкна, що кидало на пдлогу яскравий квадрат веселого травневого свтла - сонце вже перевалило через зент.

Дивно, пройшло так мало часу вд його появи в цьому сел, а яке величезне зрушення в житт, в душ. Що це? Вн навть не уявляв соб, як би все це можна назвати. Переворот? Переродження? Вдродження? Цле життя, все його життя промайнуло перед ним. Все сво життя Сергй нби заново прожив. не просто прожив, а пережив. Вн наче новим, справд християнським, поглядом окинув сво життя, в новому свтл побачив усе пережите, вс основн вхи життвого шляху постали перед ним.

вн простив, вибачив сам соб врешт-решт сво власн грхи, так наче це вибачив йому хтось нший, той хто мав право прощати всм прощати все. Дивне, легке й захопливе вдчуття оволодло Сергм: вн нарешт змг простити соб сво минуле, з важкого переобтяження сумлння, що тягло в грховне болото замкненого кола зваб докорв, його минуле раптом перетворилося на просто повчальний приклад хибно нерозумно поведнки, так наче цей приклад для настанови показував йому хтось нший, хто мав право повчати всх - тепер Сергй напевне знав, як жити правильно. Всепроникаюче всевладне свтло стини, добра й краси, джерелом якого було нове осягнення минулого, осяяло як тепершн життя, так перспективи майбутнього. Настрй всепрощення й безмежно любов до всього свту, навяний образом Оксани, опанував його - так, це був образ Оксани, через який Сергй, неначе через чарвний кристал, побачив себе, сво минуле й майбутн, побачив весь свт, побачив Бога - став новою людиною.