Untitled.FR11

Мул єн. Я вагаюсь між двома родами краси. Полотно і...

Сніжинка. І гроші!

М у л е н (<сміючись). Гроші — теж краса. Сніжинка. Фі! Я з вами більше не хочу балакати. Ви розумієте красу?

М у л е н. Смію думати.

Сніжинка. Ха! Ви? А хочете, я вам покажу красу. (Хутко повертається до дверей на веранду, ляскає в долоні і кричить.) Алло! Алло!

В дверях з’являється худа висока постать Я н с о н а. Лице непорушно спокійне, виголене, голландське; в зубах завжди люлька. Очі дивляться на все спокійно, упевнено, а на Сніжинку — м’яко і віддано.

В один же час з дверей вліво виходить Рита і, звертаючись до Сніжинки, говорить.

Рита. Вибачте, але я прошу не кричати так дуже, у нас хвора дитина, й це її лякає.

Сніжинка (щиро-злякано). Ах, простіть ради Бога! Бідний мій Лесик! Я йому зробила боляче?

Рита (м'якше). Він став такий неспокійний.

Янсон підходить і мовчки стає перед Сніжинкою з спокійним чеканням в лиці.

Сніжинка. Простіть, Рито. Більше не буде. Поцілуйте його за мене. Я, бачите, хотіла тільки показати месьє Мулену красу. Він її розуміє тільки в грошах. Мул єн. Pardon, смію сказати...

Сніжинка. Нічого не смієте сказати. Хоч ви й багато пишете про красу, любов і таке інше, а їх не знаєте. Пляшка вина, добрий ростбіф і пікантна проститутка — от вся ваша краса. C’est ça, monsieur². Янсоне, ви розумієте красу?

Я н с о н (спокійно пихкаючи люлькою). Сподіваюсь, що розумію.

Сніжинка. Подивіться, який тут етаж.

Рита. Перший, можете не дивитись.

Янсон, не звертаючи уваги, іде до вікна на вулицю, розчиняє й дивиться вниз.

Сніжинка. Скільки футів буде до землі?

Янсон. З тридцять.

Сніжинка. Янсоне, ви розумієте красу?

Янсон (спокійно, флегматично). Розумію.

Сніжинка. Станьте на вікно і стрибайте вниз.

Янсон, пильно подивившись на неї, мовчки бере стілець, підставляє й вилазить.

Рита. Сніжинко, що ви робите? Лишіть. Що за дурниці. Янсоне, злізьте, я не позволяюі

Янсон, не звертаючи уваги, лізе на вікно з люлькою в зубах.

М у л е н. Месьє Янсоне, ви б хоч люльку свою лишили тут.

Сніжинка. Янсоне! Злізьте. Я згадала одну істину з Євангелія про бісер. Злізьте!

Янсон мовчки злазить, зачиняє вікно, ставить на місце стілець і одходить.

Сніжинка (до Мулена). Можете купувати полотно. (До Рити.) Цей біфштекс хоче купити полотно Білого Медведя! Ха-ха-ха!

М у л е н (з витонченою і злісною іронією). Не дивлячись на те, що мадемуазель Сніжинка на цьому втеряє.

Сніжинка. Я? О, прошу. Я нічого не можу втеряти.

Рита. В чому річ? Я нічого не розумію. (До Мулена.) Ви справді хочете-таки купити полотно Корнія?

Мул єн. З великою охотою, але месьє Корній не продає й не продасть.

С н і ж и н к а. А ви його налякайте, що як не продасть вам, напишете про нього руйнуючу критику, що полотно його — нікчемність. Та і в салон можете не допустити. Гроші — сила.

М у л е н. Мадемуазель Сніжинка сьогодні холодна й гостра, як в тундрах Сибіру.

Сніжинка. Скільки ж даєте? Корнію! Ідіть сюди!

Мул єн. Я ще нічого не даю... (До Рити.) А мадам згодилася б, щоб її прекрасний образ був прикрасою мого кабінету?

Рита. Ви хіба лишили б його у себе?

Сніжинка (іронічно). О, напевне! Через два дні був би уже у Швайцера і продавався б в тридцять раз дорожче!

Мул єн. Ви занадто, мадемуазель, читаєте в душах!

Сніжинка. А особливо в таких, як ваша!

Входять Корній, Блек і Мігуелес. Блек і Мігуелес з ложками в руках, їдять з каструльки кашу, яку держить в одній руці Блек.

Мігуелес (палко до Блека). Мистецтво мусить відбивати все! А найперш страждання, радість людей! Мистецтво...

Блек (спокійно). Дуже прошу. Я вчора страшенно страждав животом... Може б, ти проявив це таємне страждання...

Мігуелес. Вульгарність не одповідь!

Сніжинка. Білий Медведю! Слухайте, продасте ви своє полотно месьє Швайцеру, чи то пак месьє Мулену?

Корній (здивовано). Я ніяке полотно не продаю, панове... От єсть! Ніякого полотна не маю. Я все вже продав, що мав. (Поводить рукою по стінах.)

Сніжинка. А це?

Корній. Це — в Салон. І воно не скінчене... От маєш. Тут роботи ще... Ха! Ні-ні, месьє Мулен, тут лучче й не думайте... І не думайте... Тут, мої панове, плюс!.. Це моя робота. Тільки моя! В цьому, мої панове, моя, скажу я вам, надія... От...

Мігуелес (грізно). Продать?! Що продать?! Це полотно? Зараз? (До Мулена.) Ану, спробуйте, месьє, купити його! Ану! Це полотно купити? Та ви знаєте, що в цьому полотні? Ну? А! Ви, критики! Тут імпресіонізм, реалізм, натуралізм? Правда? Тут — Бог! Розумієте? Ви можете Бога купити? Говоріть!

Блек. їж кашу, Мігуелес.

Мігуелес. Я сам оцими руками порву полотно, як сеньйор Корній продасть його вам. Voilà!¹⁰

Блек. Мігуелес, їж кашу, бо не зостанеться.

Мігуелес машинально бере кашу з казана.

Мул єн. Сеньйор Мігуелес більший рояліст, ніж сам король... Але мушу спитати, колись же та продасть месьє Корній своє полотно?