Untitled.FR11

Зважаючи на поведінку Рити, можна подумати, що хвороба сина для неї лише привід привернути увагу до себе. Та чи слушне таке твердження, адже у цьому випадку врахована тільки позиція Корнія, одна «правда», одна «істина»,— Винниченко ж не схильний до однозначності, в його п’єсах поруч — «сто рів* поцінних правд*. У драмі «Чорна Пантера і Білий Медвідь» письменник прискіпливо аналізує конфлікт між жіночою пристрастю й соціальною нормою. Водночас цей конфлікт набагато складніший та суперечливіший, оскільки у Ритиному єстві — Чорній Пантері — постійно змагаються різні інстинкти. Так, скажімо, підтримання інтересу чоловіка до себе означає також і його турботу про дитину, адже молода мати сприймає себе з нею як єдине ціле. З іншого боку, автором піднімається питання про утвердження чи руйнацію душі через домінування тілесного.

Парадокс полягає в тому, що Чорна Пантера, будучи сильною особистістю, стає заручницею власного почуття. Так, приміром, дослідниця Л. Мороз, характеризуючи образ Рити, зазначає: «Вона ж бо справді є носієм того стихійно-природного начала, яке, ще за стародавніми уявленнями, внутрішньо чуже чоловікові і яке тільки й зв’язує його з Природою, з Космосом, загалом, за нюансами переживань і всієї поведінки подружжя Каневичів можна спостерігати конкретний, але й водночас художньо узагальнений В. Винниченком вияв докорінної відмінності у «переживанні вічності»...».

Чорна Пантера різко контрастує на тлі традиційних жіночих образів у так званій «чоловічій» літературі. Спостерігаючи за конфліктом чоловічого і жіночого світів у драматургії Вин-ниченка, Д. Гусар-Струк розмірковує: «На словах це було доволі легко, але на ділі, як взяти хоч би цей постулат рівності між чоловіком і жінкою, справи дуже ускладнялися. Отож, легко визнати рівноправність статей, але в чому ця рівноправність мала виявлятися: в роботі, в статевих відносинах, в родинних, у партійних?».

Відповідаючи на це запитання, письменник шляхом експерименту ніби перевіряє в своїй художній лабораторії проголошувані його героями постулати. Новаторські за поетикою та піднятими проблемами п’єси Володимира Винниченка сповнені оригінальних ідей, стверджують нові ціннісні орієнтири, що, до того ж, часто «прочитуються* скоріше контекстуально.