Untitled.FR11

Втретє Винниченка заарештували у 1906 році. У в’язниці літератор вчить англійську мову, продовжує писати. Але як тільки йому вдалося вийти з-під варти під заставу (за допомогою друга — мецената Євгена Чикаленка), він знову вирушає за кордон. Семирічна еміграція, незважаючи на серйозну загрозу, неодноразово переривалася відвідинами України.

1906 рік став надзвичайно важливим у творчій біографії літератора, оскільки саме цього року виходить перша збірка його творів «Краса і сила». У творчості Винниченка настає надзвичайно плідний період. Його визнає не тільки український, а й російський читач. Резонансними явищами тодішнього літпроцесу стають такі твори письменника, як «Заповіт батьків», «Записки Кирпатого Мефістофеля», «Хочу!», «Божки», «Чесність з собою», «Рівновага», та значно ширшого розголосу набувають його драми «Дисгармонія», «Memento», «Брехня», «Гріх», «Закон», «Чорна Пантера і Білий Медвідь», що принесли Винниченкові всеєвропейську відомість. Як зауважує американська дослідниця Л. Залеська-Онишкевич: «Модерна драма так легко долала етнічні кордони культури і, створена на ґрунті естетичного досвіду окремої нації» швидко ставала надбанням світового мистецтва». А власне драматургія Володимира Винниченка, на її думку, має яскравий модерний характер, насамперед відображений у виразній інтертекстуальності, що проявляється в перегуках із темами, мотивами, епізодами, ситуаціями, образами, які вже стали на той час або емблемою літератури, її «візитовими картками», або атрибутами конкретних літературних епох чи напрямків.

Доробок Винниченка-драматурга доволі великий за обсягом. Йому належить двадцять три п’єси, які на час своєї появи значно відрізнялися від класичної української етнографічної та соціальної драми за тематикою, проблематикою, образністю, всією своєю поетикою. Його оригінальні за звучанням і без перебільшення резонансні п’єси ставили у театрах України та інших країн. Наприклад, драма «Брехня» протягом 1920-х років ішла в Італії понад 200 разів.__________

С1)днак вершинними в творчості Володимира Винниченка іідники небезпідставно вважають п’єси «Чорна Пантера і Білий Медвідь» (написану в 1911 році) й «Між двох сил» (1918 р.).