Unknown

Його преосвященство єпископ Едуардо Чіппіко Прет- тнер мав нагоду застосувати свої таланти порівнюючи пізно — після окупації Рима гітлерівцями, але з тим більшим запалом він кинувся виконувати делікатні до­ручення його святості. Це були роки, коли до Ватікану мало не з усіх кінців католицького світу пливли при­ношення й пожертви. Як острів серед розбурханого океану війни, стояла непохитно «Петрова скеля», надаючи можливість пасажирам потопаючого фашистського кораб­ля рятувати своє майно шляхом завчасного переправ­лення його в банки Швейцарії та Америки. Чіппіко від­мінно виконував обидва завдання: на чорній біржі вічного міста він успішно спекулював валютою і дорого­цінностями, а на міжнародному ринку він незабаром уславився як єдиний у своєму роді майстер валютної контрабанди.

Минуло небагато часу, і прелат став своєю людиною в кабінетах і салонах мільйонерів Рима і Мілана. В йо­го кишенях були адреси всіляких католицьких установ, місій, орденів у далеких і близьких країнах, зі всіма ними він зумів налагодити зв’язок і перетворити їх на слухняних виконавців фінансових доручень державно­го секретаріату і «Інституту релігійної справи». Завдя­ки неусипним трудам і турботам прелата у той страш­ний час вогню і крові сейфи Ватікану ломились від золота.

В післявоєнні роки прелат розгортає ще кипучішу діяльність. Коли зникли численні фронти, рогатки і за­боронені зони, з’явились нові партнери, нові можливості. Доручення державного секретаря Монтіні стають склад­нішими, в операціях прелата все більше й більше місце посідає політика. Особливо уподобав прелат «невралгіч-

пий пункт Європи» — Трієст *. Тут він особливо охоче користується з послуг усташів і четників, готових за невелику винагороду робити те, чого його преосвящен­ству робити в жодному разі не личить. Але зв’язки пре­лата не вичерпуються фінансовими махінаціями; у книж­ці видатків Чіппіко з’являються цифри, що не мають жодного відношення до його комерційної діяльності. Нит­ки, що пов’язують єпископа з клевретами Павелича і Михайловича, набирають поступово багрового кольору крові.

Через деякий час Чіппіко мав вже чималу банду, ватажок якої, близький родич Анто Павелича, Фожат, став незабаром правою рукою прелата в його трієст­ських шуканнях і підступах.