Unknown

Православні Мармарощини обирають нового єписко­па, архімандрита Досіфея. В боротьбі з ним уніатське духовенство не гребує ніякими засобами, але народ під­тримує й захищає свого духовного владику. Тоді уніати пишуть до Відня донос, і імператорські власті кидають Досіфея до темниці хустського замка, де нещасний піс­ля п’яти років фізичних і моральних мук помирає, а з його смертю зникає й Закарпатська православна єпархія.

Унія стала офіціальною релігією Закарпаття.

«ПЛЮЮ НА НЕЇ»

Але фактично релігією цієї країни й надалі зали­шалася православна. Народ, нещасний, зацькований, не­ймовірно бідний і нещадно експлуатований, ненавидів унію та уніатів, як ненавидів і їхніх господарів, католи- ко-німецьких і католико-мадярських феодалів та їх ці­саря. Кожна чесна людина з огидою відверталася від на­киненої ворогами релігії та від ренегатів, що цій релігії служили.

Ця народна ненависть доходила до умів і сердець навіть деяких уніатських священнослужителів і змушу­вала їх спокутувати свою вину перед власним народом. Найбільш відомим з них був Михайло Андрелла. Він виховувався на чужині, у Відні й Братіславі, і цим, мабуть, треба пояснити факт, що Андрелла потрапив в уніати. Та після повернення Михайла на батьківщину в нього розкрились очі. Він наочно переконався в тому, яке лихо несе народові унія, він зрозумів, чиїм інтересам вона служить. Як чесна людина, він не міг перебувати в рядах смертельних ворогів його народу, і от Андрелла разом з двома братами повертається до православ’я і по­чинає боротьбу проти унії.

За цей світ мужній крок Андрелла жорстоко попла­тився. Всіх трьох братів було сковано ланцюгами й ки­нуто до тюрми.. Латинські й уніатські попи викликали Михайла на допит, обіцяли йому золоті гори за відступ­ництво, погрожували смертю, наругалися над його люд­ською гідністю. Даремно. Мужній Андрелла не злякався погроз, не дав спокусити себе обіцянками. Хто знає, яка доля чекала б його, якби не народ, який з першого дня ув’язнення відважних братів демонстрував свою солідар­ність з ними. Це збентежило католицьких узурпаторів, і налякані прелати були змушені звільнити братів з-під варти.

Опинившись на волі, Михайло Андрелла вирішив при­святити все своє життя служінню народові. Справедливо вважаючи, що одним з найбільш небезпечних ворогів його народу є папський Рим, він віддає все своє знання і весь свій талант боротьбі з ватіканським дияволом та його поріддям — унією.