Ціна

Тут уперше голос взяв Бартницький, задля цього припинивши розрізати огірок:

- Перепрошую, хвилиночку, хвилиночку! Я спізнився, тож не знаю, яку ви тут граєте гру, але, може, розглянемо й інші кандидатури.

- Це пан директор кінотеатру розігрує ендекські ігри, бажаючи врятувати партійного приятеля, - пояснив Бартницькому Брусь. – А ось тільки не помітив, що за столом тут тринадцять чоловік сидить, і не дотумкав, що рішення ми маємо ухвалити всі разом!... А раз у кожного свій кандидат є, то й у мене теж. Пропоную викупити пана суддю Івицького!

Адвокат Кржижановський відразу приєднався:

- Підтримую пропозицію пана магістра!

Кортонь глянув на Мертеля і підвівся, відсуваючи стілець. Мертель теж підвівся. Вони підійшли до скляної стінки між салоном і терасою, і, повернувшись спиною до неї, почали гарячково перешіптуватися. Надворі зривався дедалі сильніший вітер, хмар прибувало – все говорило про те, що йде гроза. Усередині все заволокло тютюновим димом, палили майже всі запрошені. Бартницький, надолужуючи втрачене запізненням, немов автомат рубав ковбасу, але між двома шматками згадав головного зі своїх клієнтів.

- А про пана бургомістра Венцеля, і про те, наскільки має бути вдячне йому місто за все, їм зроблене, ви, панове, вже забули?

- Те саме можна сказати і про пана Кужмича! – додав Седляк. – Адже він, будучи директором музею, скільки зробив для…

- Для вас, пане начальнике, він зробив найбільше, купуючи від вас рідкісні поштові марки для своєї колекції, - засміявся Клос.

- Перепрошую, але моя пропозиція була абсолютно неупередженою.

- Природно, ваша пропозиція була неупередженою, некомерційною, просто безалкогольною.

До столу повернулися Мертель із Кортонем. Директор кінотеатру сів, а вчитель заговорив стоячи:

- Панове! Тригер та Островський мають бути серед викуплених арештантів!... Це питання вже найвищої…

- Тільки тому, що ви так вирішили з паном Кортонем?! – обурився Малевич. – А нас тут ви за лайно вважаєте, га?!

Граф театрально відкашлявся, як кашляв, звертаючи увагу членам сімейства, що погано себе вели:

- Панове, прошу вас, давайте дискутувати культурно. Навіщо так обурюватись?

Седляк не став чекати, доки господар закінчить своє повчання:

- Пане магістратор має рацію! Дивна річ, що пан Мертель, як заступник директора школи, мав би голосувати за свого начальника, а він вважає за краще викупити лісничого...

- А все тому, що коли пана директора пришиють, то пан заступник стане паном директором... - уїдливо буркнув Брусь.

Мертель почервонів і зробив кілька кроків у напрямку аптекаря:

- Ти, клістірник довбаний!

- Панове, панове! – скрикнув граф.

Брусь, з почервонілим обличчям, повернувся до Мертеля і процідив:

- Ми не в тих відносинах, які б дозволяли вам звертатися до мене на "ти", пане викладач. Ми з вами не пасли ні свиней, ні іншої живності!

- Панове, чи можемо ми вести цивілізований діалог? - запитав Кржижановський.

- Так, - погодився з ним Мертель. – За умови, що не треба буде вести діалог із типом, який мене ображає!

- А ви, навіть якби й дуже хотіли, то сильно вам і не вдалося б, адже цивілізований діалог, це таке мистецтво, в якому треба розумітися, - відгавкався Брусь.

Мертель, замість того, щоб вибухнути, тільки розсміявся, підійшов до аптекаря ще на півкроку і завзятим тоном заявив:

- Це я вмію, вмію, пане магістр. Ось з вами не міг би, оскільки не можу розмовляти, весь час відкидаючи назад голову…

- А чому вам треба відкидати голову? – здивувався фармацевт.

- Щоб дивитися нагору. Не люблю я розмовляти, дивлячись нагору, шия від цього болить, - пояснив Мертель, ще більше дивуючи Бруся, і так уже дезорієнтованого.

- Але я зовсім навіть не велетенського зросту...

- Правильно, але ви стирчите на самій верхівці пальми, і я не бачу особливих шансів, щоб ви хоч колись звідти злізли, пане магістр!

Щоки Бруся, вже перед тим багряні, почали наливатися синім. Він зірвався на ноги, встав перед Мертелем і промовив по складах - голос його був переповнений ненавистю:

- А от коли я дивлюся на вас, то ладен повірити тим типам у білих халатах, які стверджують, нібито предками людини були щури!

Мертель схопив аптекаря за лацкани піджака, стиснувши їх у нього під підборіддям – і, мабуть, сильно, бо якийсь шов святкового костюму лопнув. Брусь відповів несподіваним ударом нижньої кінцівки - важким підбором вмазав по ступні агресора, що звалило Мертеля, який зашипів від болю, на підлогу. Падаючи, він не відпустив Бруся, так що впали обидва, щоб перекочуватися немов дворові хулігани, кусаючись, дряпаючись, плюючи, вириваючи волосся в один одного, і обсипаючи лайками.

- "І створив Господь Бог людину за образом і подобою ..." - не без задоволення кинув Станьчак.