Ціна

- Мабуть, ви погано зрозуміли професора, пане магістре, — перебив його Мертель, розмахуючи серветкою, якою щойно витер собі губи. – Професор Станьчак мав милість висміяти нас, потенційних винуватців. Що, природно, так само немає сенсу, так само як і покладати провину на долю. За смерть будь-якого з заарештованих звинувачувати можна лише окупанта, або ж війну як таку, але в жодному разі не нас! Метафізичний аспект тут, безсумнівно, є, адже це і справді фатум, але поточна реальність сьогодні така: ми повинні врятувати хоч кількох із цих людей. І крапка, панове! Запитання: як їх вибрати! Особисто я проти жереба! Категорично проти!

- Правильно! – приєднався до нього Кортонь. - Я теж проти лотереї! Це правда, що всі, заарештовані Мюллером, заслуговують на допомогу. Але деякі, прошу вас, заслуговують в більшому ступеню!

- Це чому ж? – здивувався ксьондз.

І Мертель, і Кортонь хотіли відповісти Гаврилку, але їх своїм басом випередив Станьчак:

- Тому що всі рівні, але деякі – рівніші, як це буває у житті. Невже пан ксьондз досі цього не помітив? Рівність, як біологічна, так і психологічна, або ментальна, це все марення, всупереч агітації якобінців і більшовиків, і всупереч тому, що декларував ваш найвищий начальник - Галілеянин.

- Ісус Христос хотів тільки, щоб малі… - намагався аргументувати Гаврилко, але професор не дав йому закінчити.

- Він хотів, щоб усі були малими, або ж, щоб усі були середніми, принаймні – схожі духовно один на одного, як одна сосиска на іншу. Тим часом, пане ксьондз, ідея "егаліте" абсолютно суперечить біології, цивілізації, і здоровому глузду - це чистий абсурд!

- Пане професоре, ви повторюєтеся! – буркнув Малевич.

- Завжди варто повторити, що ідеологія егалітаризму, це така сама брехня, як і будь-яка система, за яку слід дякувати ідеологам! Глина, з якої ідеологи намагаються виліпити нову людину, завжди виявляється брудом.

- Не всі ідеологи, – обурився Седляк.

- Любий поштмейстере, ви адвокат кого, Гегеля чи Маркса? Чи граєтесь клаузулами заради другорядних діалектиків: Енгельса, Леніна чи ще якогось дебіла?

Не встиг Седляк огризнутися, за столом пролунав м'який голос доктора Хануша:

- Дорогий пане професоре, ви, як філософ, творите...

- Саме так! - вирвався Брусь. - Мені це вже набридло, та й усім вам - мабуть, теж! ... Вся ця зачухана псевдофілософія і псевдопсихологія, всі ці довбані уявні конструкції, натягнуті настільки, що гумки в трусах лопаються ...

Його промову перебило те, що до зали зайшов, а точніше – вбіг Бартницький.

- Перепрошую за запізнення, пане граф! - промовив ювелір, відсапуючися.

- Ви готові? - запитав у нього господар.

- Власне, так, пане графе.

- Тоді сідайте, їжте, пийте та приєднуйтесь до дискусії.

Бартницький зайняв вільний стілець між Малевичем та Годлевським і запитав у магістратора пошепки:

- Про що дискутуємо?

- Про переваги та недоліки порятунку заарештованих за допомогою лотереї…

Кржижановський скористався хвилиною загального мовчання, нагадавши:

- Панове, ми весь час уникаємо теми! Не час на філософські спекуляції, жарти чи безплідні обміни інтелектуальними поглядами! Ми повинні вирішити проблему життя.

- Скоріше вже, смерті, - уточнив Станьчак. - Що, втім, має той сенс, оскільки щодо смерті ми всі рівні, хоч і тут не зовсім, адже одні вмирають молодими, а інші доживають до склерозу; отже, може, застосуємо критерій віку. Приймемо, що слід рятувати наймолодших із заарештованих, адже вони прожили найменше.

- І це, на вашу думку, має бути справедливий вибір? – здивувався аптекар.

- А хіба я сказав, що справедливий, дорогий ви наш Пілюлькін? Ну гаразд, давайте вибирати найпристойніших, вибір буде такий самий. Або найтовстіших…

- І ось з таким блазенством ви асоціюєте справедливість?

- Ні, адже я принципово у справедливість не вірю. Будь-який наш вибір буде безглуздим. Чи то кинемо жереб, чи то аргументуватимемо - це все одно.

- Зовсім навіть не все одно! – енергійно запротестував Кортонь. - Серед цих дев'яти є люди не тільки заслужені, але й потрібні, якщо можна так висловитися!

- Кожен із нас потрібен власній родині, брати мої, - сказав Гаврилко.

- Але деякі потрібні багатьом родинам! Навіть багатьом сім'ям!

- Ви говорите про директора лікарні, про пана Стасінку? - спитав Малевич.

- Ні, я говорю про людей, потрібних всьому народу! І такою людиною є пан Тригер, директор лісопилки!

– І чому саме він?

- Бо... ручаюсь вам, пане магістраторе, що саме пана Тригера слід викупити!

Малевич не поступався:

- Я співчуваю кожному, але, на мою особисту думку, такі люди, як головний лікар міської лікарні, професор Стасінка, суспільству потрібні більше, ніж пан Тригер.

- Це чому ж?

- Тому що головний лікар нам потрібен задля порятунку безлічі пацієнтів, а директор тартаку - для переробки деревини в тирсу. Адже є тут різниця?! - скипів Малевич.

Кортонь трохи знизив тон:

- Ні, я нічого не маю проти професора Стасінки. Утім, у нас є три місця. Нехай будуть Тригер, Стасінка та…

- І пан лісничий Островський, - доповнив його Мертель.

- От-от, і пан лісничий Островський! – погодився Кортонь.