Печера ідей

Ясінтра зайшла безгучно, і він помітив її, лише коли здійняв голову. Вона стояла на порозі — постать, окреслена тінями, — вбрана у довгий пеплос, запнутий фібулою на правому плечі. Край тканини ледь затуляв майже оголене ліве персо.*

__________

^{* Тепер я знаю, що чоловік, який ув’язнив мене тут, геть-чисто божевільний. Я саме зібрався перекладати цей абзац, коли здійняв погляд і побачив його переді мною, як Геракл Ясінтру. Він зайшов до моєї камери безгучно, а вигляд мав чудернацький: на ньому був довгий чорний плащ, маска й розтріпана перука. Маска зображала жіноче обличчя, але руки й голос належали літньому чоловікові. Його слова і рухи (тепер, закінчивши переклад, я це розумію) були ідентичні словам і рухам Ясінтри під час цього діалогу (він розмовляв моєю мовою, але це був точний переклад її слів). Тому в примітках я зазначу лише свої репліки після Гераклових.}

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

— Працюй далі, я не хотіла тебе турбувати, — промовила Ясінтра своїм чоловічим голосом.

Геракл, утім, не видавався потурбованим.

— Що тобі треба? — сказав він.**

__________

^{** — Хто ти? — запитав я.}

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

— Не припиняй своєї праці. Схоже, вона дуже важлива…

Геракл не був певен, глузує вона з нього чи ні (важко було з’ясувати це, адже, як він гадав, усі жінки носять маски). Вільно рухаючись у темряві, вона повагом підійшла.

— Що тобі треба? — повторив він.***

__________

^{*** Тут, здається, я не сказав нічого.}

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

Гетера стенула плечима. Спроквола, мало не з нехіттю, вона наблизила своє тіло до нього.

— Як ти можеш сидіти так довго тут, у темряві? — поцікавилася вона.

— Я думаю, — відповів Геракл. — Темрява допомагає мені.*

__________

^{* — У темряві? Хіба я з власної волі сиджу в темряві? — вигукнув я. — Це ж ти замкнув мене тут!}

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

— Зробити тобі масаж? — тихо запитала Ясінтра.

Розгадник лише мовчки глянув на неї.**

__________

^{** — Масаж!? Ти з глузду з’їхав???}

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

Вона простягла до нього руки.

— Облиш мене, — сказав Геракл.***

__________

^{*** — Забирайся геть! — вереснув я і скочив на рівні.}

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

— Я лише хотіла зробити тобі масаж, — грайливо промовила вона.

— Не треба. Облиш мене.****

__________

^{**** — Не чіпай мене!!! — здається, я крикнув це, але не певен.}

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

Ясінтра спинилася.

— Мені б хотілося зробити тобі щось приємне, — промурмотіла вона.

— Чому? — запитав Геракл.*****

__________

^{***** — Ти… ти геть божевільний… — жахнувся я.}

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

— Я в боргу перед тобою, — відказала гетера. — І хочу розплатитися.

— У цьому немає потреби.******

__________

^{****** — У боргу?.. Якому боргу?.. За переклад книжки?..}

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

— Я така ж самотня, як і ти. Але я можу ущасливити тебе, запевняю.

Геракл глянув на неї. Обличчя дівчини було безвиразне.

— Якщо хочеш ущасливити, облиш мене на самоті, — відказав він.*******

__________

^{******* — Випусти мене звідси, і я буду щасливий!}

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

Гетера зітхнула. Знову знизала плечима.

— Хочеш, може, їсти? Чи пити? — запитала вона.

— Ні, нічого не хочу.********

__________

^{******** — Так, хочу!!! Я голодний! Мене палить спрага!..}

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

Ясінтра обернулася й рушила до виходу, але на порозі спинилася.

— Поклич мене, якщо чогось потребуватимеш, — сказала вона.

— Покличу. Але зараз іди.*

__________

^{* — Зажди, будь ласка, не йди!.. — раптом перелякався я.}

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

— Лише поклич мене, і я прийду.

— Та йди вже!**

__________

^{** — НЕ ЙДИ!!!..}

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

Двері зачинилися. Приміщення знову поринуло в темряву.***

__________

^{*** — Ні!!! — закричав я і заридав.}