— Ні! — нетерпляче уриває мене Монтал. — Філотекст вигадав його виключно для потреб цього твору! Дослухай мене до кінця, і ти все зрозумієш!.. Отож, проблема з третім ступенем була розв’язана… Однак лишалися ще два найважчі рівні… Як досягнути четвертого, пізнавальної бесіди? Очевидно, потрібен був голос
Монтал замовкає і з задоволеним виразом зводить брови. Відтак мовить далі:
— Відповідь Філотекстові підказав його власний вірш, а саме — строфа, у якій мовиться про «перекладача в зачині у безумця»: найвідповідніший спосіб досягти четвертого ступеня — це додати кількох начебто перекладачів… Один із них «перекладав» би твір, коментуючи його у примітках, а решта в тій чи тій формі взаємодіяли б із ним… Ось таким вивертом нашому письменникові вдалося ввести у текст четвертий ступінь. Однак лишався ще п’ятий, найважчий — сама Ідея!..
Монтал знову спиняється, коротко сміється й каже:
— Сама Ідея — це той ключ, який ми з тобою марно шукали від самого початку. Філотекст
Коли Монтал замовкає, я недовірливо бурмочу:
— Ти геть божевільний…
Безвиразне Монталове обличчя дедалі блідшає.
— Справді, я божевільний, — визнає він. — Але тепер я знаю, навіщо грав із тобою, а потім викрав і ув’язнив тут. Власне кажучи, я зрозумів це тоді, коли ти сказав мені, що вірш, на якому ґрунтується цей твір, написав твій батько… Бо ж я також упевнений у тому, що його
Я не знаю, що й казати. Чимраз смутніший, Монтал провадить далі:
— Ми — одні з образів цієї книжки, хіба ти не бачиш? Я —
Мене проймає дрож. Я обводжу поглядом темну камеру, стіл зі згортками папірусу, каганець, бліде Монталове обличчя й белькочу:
— Це неправда… Я… у мене